Номер провадження 2/243/1599/2018
Номер справи 243/3804/18
(заочне)
«01» червня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з ним зареєстровані та мешкають його онуки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, їхньою матір'ю є його донька ОСОБА_2, батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, Свідоцтво про смерть від 10 вересня 2009 року, актовий запис №38, запис про батька ОСОБА_7 виконано відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України зі слів матері і формально батьком записана неіснуюча людина на прізвище матері - ОСОБА_8. Тобто в обох онуків єдиний з батьків на даний момент є відповідач.
З травня 2013 року відповідач покинула на нього своїх дітей та виїхала до м. Горлівка Донецької області та з цього ж часу не займається вихованням дітей, не цікавиться їх розвитком, не надає жодної матеріальної допомоги, а через деякий час взагалі перестала телефонувати йому та дітям, та лише зрідка відповідає на його телефонні дзвінки.
На теперішній час виникла нагальна потреба та є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав та призначення його опікуном дітей з огляду на наступне.
У житті дітей постійно виникає потреба надання до школи батьківської згоди (опікуна) з різних питань, тоді як він, як дідусь, формально позбавлений цього права, хоча фактично виховує онуків. Без встановлення опіки він не може оформити на дітей ніяку державну і грошову допомогу, і йому дуже важко за власний кошт забезпечувати їх всім необхідним.
Згідно характеристики Черкаської ЗОШ №1, де навчається ОСОБА_4, дитина мешкає з ним та його дружиною і знаходиться на повному його забезпеченні, матір до школи не з'являється, вихованням дитини не займається та не допомагає йому.
Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов будинку, онуки постійно мешкають з ним, матір не цікавиться їх вихованням та не допомагає йому в цьому, в будинку є всі умови для проживання дітей.
Згідно медичних висновків, довідок нарколога та психіатра він є здоровим, протипоказань для призначення опікуном не має, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійний дохід - заробітну плату за основним місцем роботи близько 4000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України мати може бути позбавлена батьківських прав, якщо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, призначення його опікуном та стягнення на його користь аліментів на утримання дітей.
Просить суд ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Призначити його, ОСОБА_1, опікуном малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на його, ОСОБА_1, користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 01 червня 2018 року до суду надав Заяву, в якій він просить суд розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги ( а.с.42).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_10, який діє на підставі Договору щодо надання правової допомоги та представництва інтересів від 20 квітня 2018 року, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 01 червня 2018 року до суду надав Заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 43).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце судового розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомила.
У відповідності до ч.7 ст. 128 ЦПК України «У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:
- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.»
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Згідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України «Відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи».
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оголошення на офіційному веб-сайті Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про виклик до судового засідання відповідача ОСОБА_2 було опубліковано на офіційному веб-сайті Слов'янського міськрайонного суду Донецької області 20 травня 2018 року (а.с.35) і тому з 20 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, від неї не надійшло повідомлення про причини неявки, не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області - Фоменко Т.В., яка діє на підставі Довіреності № 03-02/501 від 01 червня 2018 року, до судового засідання не з'явився, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 34).
01 червня 2018 року від представника третьої особи - Органу опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області - Фоменко Т.В., яка діє на підставі Довіреності № 03-02/501 від 01 червня 2018 року надійшла Заява, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі, не заперечує проти задоволення вимог позивача (а.с.41).
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
У відповідності до ст. 165 Сімейного Кодексу України « Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина…» та п. 18 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3, виданого 17 травня 2006 року Виконкомом Олександрівської сільської ради Слов'янського району Донецької області, що відповідач по справі - ОСОБА_2, є матір'ю, а ОСОБА_6 - батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).
Також, зі Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_4, виданого 09 лютого 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області, вбачається, що відповідач по справі - ОСОБА_2, є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).
Зі Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_5, виданого 10 вересня 2009 року Виконкомом Олександрівської сільської ради Слов'янського району Донецької області вбачається, що ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_7, про що зроблено відповідний актовий запис № 38 ( а.с.20).
Діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані та проживають разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується записами Домової книги для прописки громадян, що проживають у будинку (а.с.22-25).
З Довідки № 02-19/1402 від 30 травня 2018 року, виданою Черкаським селищним головою Падалка С.В., вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, однак фактично не проживає за місцем реєстрації з травня 2013 року ( а.с.21).
За таких обставин, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 вправі звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" „Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України."
Діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 не досягли 18 річного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров"я дитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про охорону дитинства", кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім"ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно з ст. 164 Сімейного Кодексу України „ Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
Верховний Суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого І брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З інформації, викладеної у Характеристиці на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, учня 5 класу Черкаської загальноосвітньої школи №1, складеної Директором школи Кисельовою О.М. та класним керівником Сніговим П.В., з якої вбачається, що ОСОБА_4 має хороший фізичний і розумовий розвиток, має середній рівень навчальних досягнень. Вихованням хлопця займаються бабуся та дідусь, мати відмовилась від сина, але рідні цікавляться навчанням та вихованням ОСОБА_4, систематично відвідують батьківські збори (а.с. 16).
У суду немає підстав ставити під сумнів інформацію, викладену у Характеристиці на ОСОБА_4, складену Директором Черкаської загальноосвітньої школи №1 - Кисельовою О.М. та класним керівником дитини - Сніговим П.В., оскільки факти, викладені в ній відповідачем належним чином не спростовані.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-Х11, дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту, турботи, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач по справі - мати ОСОБА_2, проживає окремо від своїх малолітніх дітей (а.с.18).
Матеріальну допомогу дітям не надає, не спілкується з ними, участі у їх вихованні не приймає, не цікавиться їх навчанням, навичками та уподобаннями, їх життям, успіхами та труднощами, їх схильностями та здібностями.
Відповідач не виявляє щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківського піклування, фактично самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов'язків.
Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:
- батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Жодної участі у вихованні дітей, відповідач не бере. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, що підтверджено в судовому засіданні об'єктивними доказами.
Тобто, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не бере жодної участі у вихованні дітей, жодним чином не цікавиться їх життям, не бере ніякої участі в їх розвитку та вихованні, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення та взагалі не цікавиться життям дітей.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Жодного батьківського обов'язку щодо виховання дитини, спілкування з ним та утримання відповідач не виконує.
Так, ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.п. 7,15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, тощо, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
З матеріалів справи не встановлено, що позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав не сприятиме інтересам дітей -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з частиною шостою ст. 19 СК України, суд може не погодитися з Висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Із Висновку № 449/03-02 від 30 травня 2018 року Органу опіки та піклування виконкому Черкаської селищної ради про можливість/ неможливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вбачається, що комісією встановлено, що з травня місяця 2013 року ОСОБА_2 покинула своїх малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на своїх батьків та виїхала до м. Горлівка і з цього часу фактично не цікавиться їх долею, не приймає ніякої участі у вихованні та матеріальному забезпеченні, навіть не телефонує батькам. Дітьми опікується дідусь з бабусею, які фактично займаються їх вихованням, створили всі необхідні умови для життя онуків, матеріально утримують та забезпечують дітей продуктами харчування, одягом, взуттям, іншими необхідними речами.
Станом на 30 травня 2018 року ОСОБА_2 на території Черкаської селищної ради не проживає, життям та долею дітей не переймається, ніяких стосунків з дітьми та своїми рідними не підтримує, ситуація в родині не змінилась.
Орган опіки та піклування виконкому Черкаської селищної ради, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як таку, що тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків, та призначити опікуном малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дідуся дітей - громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та проживає сумісно з ними за адресою: АДРЕСА_1, та має всі умови для їх виховання (а.с.38-39).
З урахуванням цих обставин та встановлених фактів, суд погоджується з Висновком Органу опіки та піклування виконкому Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області № 499/03-02 від 30 травня 2018 року.
Положенням ч. 1 ст. з Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.
Суд вважає, що матеріали справи містять достовірні відомості, які свідчать про навмисне та злісне невиконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню своїх дітей, оскільки протягом тривалого часу відповідач не проявляє відносно дітей належної турботи та уваги, не приймає участі у їх вихованні та утриманні, не піклується про стан їх здоров'я та розвитку, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, хоча зобов'язаний це робити та має таку можливість.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
З огляду на ці обставини та на підставі відомостей, які характеризують особу відповідача, її ставлення до дітей, суд вважає доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки це сприятиме інтересам дітей.
На підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовані, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, та виходячи з інтересів дітей та конкретних обставин справи, суд вважає можливим позбавити батьківських прав відповідача відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч.3 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Зі змісту ст.18 Конвенції про права дитини вбачається, що батьки у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У відповідності до ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
У відповідності до ст.62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно зі ст.63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених ст.60 цього Кодексу.
Так, з Подання № 03-02/500, наданого 30 травня 2018 року Органом опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області вбачається, що Орган опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області вирішив надати згоду на призначення опікуном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 над малолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37).
Відповідно до ст. 244 Сімейного Кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Відповідно до ст. 249 Сімейного Кодексу України опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
Таким чином, виходячи з норм цивільного та сімейного законодавства, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Так, зі Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_6, виданого Виконкомом Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 є рідним дідом малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю яких є ОСОБА_2, яка є дочкою ОСОБА_1.
Так, з Протоколу засідання ВКК №412 від 12 січня 2018 року Комунальної лікувально - профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська», вбачається, що ОСОБА_1 не має психічних та поведінкових розладів. Психіатричні протипоказання до виконання обов'язків опікуна - відсутні (а.с. 13).
З сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду, серія НОМЕР_7, виданого 10 січня 2018 року Комунальною лікувально - профілактичною установою «Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська» вбачається, що у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, наркологічних протипоказань до провадження опікунства не виявлено (а.с. 7).
З висновку про стан здоров'я заявника ОСОБА_1, складеного Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги» вбачається, що ОСОБА_1 здоровий та може бути опікуном дітей (а.с. 8).
Відповідно Довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ІАА № 0443656 за обліками Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на території України станом на 20 лютого 2018 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с.12).
З Довідки - характеристики №02-50/31 від 30 березня 2018 року, виданої Головою Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації проживає з дружиною ОСОБА_16 та онуками: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 працює машиністом у НСП №9 Слов'янського міжрайводгоспу. За характером врівноважений, спокійний, доброзичливий. За час проживання заяв та скарг на нього від мешканців селища не надходило (а.с. 21 зворот).
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що оскільки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, позбавлені батьківського піклування, та Висновком № 449/03-02 від 30 травня 2018 року Органу опіки та піклування виконкому Черкаської селищної ради визначено доцільним призначити опікуном малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача - ОСОБА_1, з урахуванням норм ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Також з урахуванням вимог ч.2 ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред'явлення позову до суду, тобто з 07 травня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (з відповідними змінами) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року складав 1762 грн.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утриманні малолітніх дітей, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. за позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей та 704,80 грн. за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, а всього 1409,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268,280-283 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 157, 164, 165-166, 167, 180, 192, 273 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки- задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити опіку над малолітніми дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначивши їх опікуном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Черкаське Слов'янського району Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, Паспорт серія НОМЕР_8, виданий 29 грудня 2002 року Слов'янським РВ ГУМВС України в Донецькій області, інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8, а після досягнення повноліття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_9.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Черкаське Слов'янського району Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, Паспорт серія НОМЕР_8, виданий 29 грудня 2002 року Слов'янським РВ ГУМВС України в Донецькій області, інші дані суду невідомі, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 1409 грн. 60 коп. до державного бюджету коштів на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Т.А. Хаустова