10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 295/5648/17
іменем України
"30" травня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від "22" січня 2018 р. та на додаткове рішення від 13.02.2018р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії , -
суддя в 1-й інстанції - Зосименко О.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м.Житомир,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
В травні 2017р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про:
- визнання бездіяльності Міністерства юстиції України протиправною;
- зобов'язання Міністерство юстиції України прийняти рішення про призначення, нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-Х11, постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівнику міліції».
- визнання бездіяльності Департаменту забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України протиправною;
- зобов'язання Департаменту подати до Міністерства юстиції України документи на призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Обґрунтовуючи позов вказав, що 01 лютого 2017 року працює на посаді начальника кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України. 07 квітня 2017 року встановлено довічно, другу групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У відповідності до Ч.5 СТ.23 Закону України «Про державну кримінально виконавчу службу України», Пунктом 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», ст.. 23 Закону України «Про міліцію» має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі двухсоткратного прожиткового мінімуму. 26 квітня 2017 року на засіданні комісії Департаменту забезпечення діяльності Державної Кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної виконавчої служби України (далі комісія) було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. 05 травня 2017 року на адресу Міністерства юстиції України за № ДЗД/13.289-ДЗД.02/172-17' були відправлені документи щодо позивача на призначення одноразової грошової допомоги, проте Міністерство юстиції України повернуло матеріали для призначення одноразової грошової допомоги. В свою чергу Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України повідомив позивача, що для подальшого розгляду питання про призначення та виплати одноразової грошової допомоги слід звернутися з повторним зверненням.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.2018р. позов задоволено частково.
Зобов'язано Департамент забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України подати до Міністерства юстиції України документи позивача на призначення одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-Х11, постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівнику міліції».
В решті вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Міністерства юстиції України в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся до суду зі скаргою, в якій просить рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове про відмову в позові. На думку скаржника судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач з 07 січня 1981 року по 25 січня 2013 року проходив службу в органах МВС України, з 10 серпня 2015 року по 31 січня 2017 року проходив службу в Державній пенітенціарній службі України, з 01 лютого 2017 року працює на посаді начальника кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
07 квітня 2017 року встановлено довічно, другу групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Для отримання грошової допомоги позивач 25.04.2017 р. звернувся із заявою до Департаменту забезпечення діяльності Державної Кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної виконавчої служби України
26 квітня 2017 року на засіданні комісії Департаменту забезпечення діяльності Державної Кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної виконавчої служби України (далі комісія) було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
05 травня 2017 року на адресу Міністерства юстиції України за № ДЗД/13.289-ДЗД.02/172-17' були відправлені документи позивача на призначення одноразової грошової допомоги, проте Міністерство юстиції України повернуло матеріали для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу , здійснено на підставі пп. 15 розділу XI Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію», який не дає права на виплату вказаної допомоги.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських встановлений Законом України «Про Національну поліцію».
Пунктом 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової )ї допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби відповідні документи для призначення грошової допомоги.
З огляду на те, що позивачем дотримано порядок подання документів для призначення грошової допомоги, визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 850, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повторного звернення позивача із документами для призначення йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим є підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язати Департамент забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України подати до Міністерства юстиції України документи позивача на призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства юстиції України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача розглянути вказані матеріали відповідно до положень Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-Х11.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З приводу вимог апеляційної скарги про скасування судового рішення, яким вирішено питання про повернення позивачу витрат, пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Правова допомога згідно з положеннями Закону України «Про безоплатну правову допомогу» поділяється на первинну та вторинну.
Частиною другою статті 7 цього Закону передбачено, що первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Відповідно до частини третьої статті 87 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції) до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Пункт 5 ст. 246 КАС України визначає, що резолютивній частині постанови має бути зазначено висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.
Частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту ч.ч. 1,2 ст. 134 КАС України вбачається, що витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 3. ч. 1ст. 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В матеріалах справи міститься акт наданих послуг від 15.02.2017 року із визначенням суми послуг в розмірі 1200,00 грн. (а.с. 87) та акт наданих послуг від 22.01.2018 року на суму 400,00 грн. (а.с.88). Проте до матеріалів справи долучено лише оригінал квитанції № 13 від 15.08.2017 року, відповідно до якої позивачем сплачено ФОП ОСОБА_3 за надані за юридичні послуги 1200,00 грн (а.с. 86).
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд стягує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про повернення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 1200,00 грн.
Оскільки судове рішення від 13.02.2018р. ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомир від 22.01.2018р. та додаткове рішення від 13.02.2018 - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, рішення Богунського районного суду м. Житомира від "22" січня 2018 р. та додаткове рішення від 13.02.2018р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.Г. Охрімчук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "31" травня 2018 р.