10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 569/3606/16-а
іменем України
"30" травня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В.
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "15" червня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. , -
суддя в 1-й інстанції - Ковальов І.М,
час ухвалення постанови - не зазначено,
місце ухвалення постанови - м.Рівне,
дата складання повного тексту постанови - не зазначено,-
ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне, правонаступником якого є Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області на яке було зі згоди позивача в порядку ст. 52 КАС замінено відповідача, уточнивши обсяг позовних вимог заявою від 15 червня 2016 року, в якій просить суд визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління пенсійного фонду України (яке є правонаступником Управління пенсійного фонду України в м.Рівне) щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії) без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки прокуратури Рівненської області №18-93вих.-16 від 23 лютого 2016 року починаючи з 01 січня 2016 року; зобов'язати Рівненське об'єднане управління пенсійного фонду України (яке є правонаступником Управління пенсійного фонду України в м.Рівне) провести йому перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати заступника прокурора Рівненської області згідно довідки прокуратури Рівненської області №18-93вих.-16 від 23 лютого 2016 року, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 15.06.2016 адміністративний позов ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Рівненського об'єднаного управління пенсійного фонду України (яке є правонаступником Управління пенсійного фонду України в м.Рівне) щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії) без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки прокуратури Рівненської області №18-93вих.-16 від 23 лютого 2016 року починаючи з 01 січня 2016 року.
Зобов'язано Рівненське об'єднане управління пенсійного фонду України (яке є правонаступником Управління пенсійного фонду України в м.Рівне) провести ОСОБА_2 перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати заступника прокурора Рівненської області згідно довідки прокуратури Рівненської області №18-93вих.-16 від 23 лютого 2016 року, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Ухвалю Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2017 року зупинено провадження у справі № 569/3606/16-а за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, до розгляду Верховним Судом України справ: № 156/222/16-а, №678/25/16-а.
Ухвалю Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року поновлено провадження у справі, оскільки Верховним Судом прийнято рішення у справі №678/25/16-а.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не є обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ст.308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 15 липня 2009 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області, правонаступником якого із 01 квітня 2016 року є Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, і йому відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року (в редакції, чинній на час призначення пенсії) було призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків розміру середньомісячної заробітної плати.
З часу призначення пенсії і до 23 жовтня 2014 року позивач продовжував працювати в органах прокуратури.
Постановою Рівненського міського суду від 04 вересня 2015 року позивачу перераховано пенсію виходячи з розрахунку 90 % від розміру середньомісячної заробітної плати.
14 березня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 % від середньої заробітної плати, без обмеження максимального розміру, відповідно до Постанови КМ України № 1013 від 09 грудня 2015 року, та долучив довідку прокуратури Рівненської області № 18-93 вих.-16 від 23 лютого 2016 року.
Листом № 154/10 від 15 березня 2016 року управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області повідомило позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії, пославшись на відсутність для того підстав, а саме, на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, згідно яких з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру» та ін.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача по відмові у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років є протиправними, оскільки обмежують його конституційні права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру". Відповідно до статті 50-1 цього Закону позивачу призначено пенсію.
Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.
Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої , шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
Отже, на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Отже, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що на час звернення позивача до Управління із заявою про перерахунок пенсії тринадцята та вісімнадцята частини статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв'язку з чим підстави для перерахунку пенсійних виплат відсутні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення, тому наявні підстави для її скасування.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, тому воно підлягає скасуванню з прийняттям постанови - про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "15" червня 2016 р. скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Т.В. Іваненко
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "30" травня 2018 р.