Іменем України
30 травня 2018 року
Київ
справа №820/5361/17
адміністративне провадження №К/9901/38133/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенка В.М.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5361/17
за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Яковенка М.М., суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.) від 07 лютого 2018 року,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Харківської області (далі - відповідачі), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Харківської області щодо нездійснення нарахування судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу судді в розмірі 11 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» за період з 01.01.2017 року по 07.11.2017 року;
1.2. стягнути з Державної судової адміністрації України 99 %, а з Апеляційного суду Харківської області 1 % на користь ОСОБА_2 недоплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2017 року по 07.11.2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 11 мінімальних плат, що дорівнює 3200 х 11;
1.3. допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року - ч. 2 ст. 135, якими встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та нормативно-правовими актами. Згідно з «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду.
3. Як вважав позивач, відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оклад судді апеляційного суду встановлюється у розмірі 11 мінімальних заробітних плат. Станом на 01.11.2017 року ОСОБА_2 не проходив кваліфікаційне оцінювання судді, тому переконаний, що суддівська винагорода має обраховуватися, виходячи з посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат (11 x 3200), що дорівнює 35200 гривень, а також доплати за вислугу років 80 % (частини 1-5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
4. Таким чином, позивач робить висновок, що і Конституція України, і чинне спеціальне законодавство, що регулює суддівську винагороду, містить імперативний припис щодо вичерпного переліку джерел, які мають регулювати ці відносини, а саме - закон про судоустрій. При цьому ОСОБА_2 звертає увагу на дві обставини: а) пряму вказівку на відповідний закон, предметом регулювання якого є суддівська винагорода та б) чітку заборону щодо втручання в регулювання цих відносин іншими «нормативно-правовими актами». Також позивач переконаний, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII не є законом про судоустрій і не може регулювати відносини щодо визначення та розрахунку розміру суддівської винагороди, як це встановлено Конституцією України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. 05 грудня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд постановив:
5.1. адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої суддівської винагороди - задовольнити частково;
5.2. визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Харківської області щодо нездійснення нарахування судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2 суддівської винагороди, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 копійок;
5.3. зобов'язати апеляційний суд Харківської області за період з 01.01.2017 по 07.11.2017 перерахувати судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2 суддівську винагороду, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.
6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки суддівська винагорода позивачу у період з 01.01.2017 по 07.11.2017 розраховувалася відповідачем не з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік», а з встановленого пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VIII, суд приходить до висновку про допущення апеляційним судом Харківської області протиправної бездіяльності щодо нездійснення нарахування судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу судді в розмірі 32000,00 грн. за період з 01.01.2017 по 07.11.2017.
7. Також Харківський окружний адміністративний суд вважав за необхідне з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати апеляційний суд Харківської області за період з 01.01.2017 по 07.11.2017 перерахувати судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2 суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу судді з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», в розмірі 3200,00 грн. та провести виплату суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. 07 лютого 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд постановив:
8.1. апеляційну скаргу апеляційного суду Харківської області - задовольнити частково;
8.2. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року по справі № 820/5361/17 скасувати в частині задоволення вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.
9. Харківський апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, що набрав чинності з 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
10. Також Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що надання неналежної правової оцінки встановленим фактичним обставинам справи обумовило неправильне вирішення справи Харківським окружним адміністративним судом та помилковий висновок про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить:
11.1. скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 820/5361/17 - залишити в силі;
11.2. розглянути справу без його участі, повідомити про результати розгляду та направити копію рішення.
12. У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018.
13. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 Державна судова адміністрація України висловилася, що касаційна скарга є безпідставною, не обґрунтованою та такою, що не може бути задоволена. Зважаючи на положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VIII, вважає, що розрахунковою величиною, згідно з якою має встановлюватися суддівська винагорода суддям, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII.
Тому Державна судова адміністрація України заперечує проти касаційної скарги у повному обсязі, просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 820/5361/17 - без змін.
14. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 апеляційний суд Харківської області пояснює, що вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду законною, обґрунтованою і такою, що постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Аналіз правового регулювання суддівської винагороди дав підстави зробити висновок, що законодавець встановив:
14.1. по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати;
14.2. по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 гривень;
14.3. по-третє, передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 гривень.
15. Апеляційний суд Харківської області у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 просить відмовити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року по справі у справі № 820/5361/17 - залишити без змін.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2018 касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року - залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу до 30 квітня 2018 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. Аргументи ОСОБА_2, який подав касаційну скаргу:
18.1. постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 має бути скасована, оскільки у ній неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права;
18.2. Харківський окружний адміністративний суд 05.12.2017 прийняв правильне рішення, обґрунтовано вказавши, що суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016, що узгоджується з приписами частини 2 статті 130 Конституції України;
18.3. висновки у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 зроблені без урахування основного закону - Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.2016 № 4-pn/2016 у справі за поданням Верховного Суду України, де вказано, що «… однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення» і при внесенні змін до законів не допускається звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 2004 року по час звернення до суду позовом працює на посаді судді в апеляційному суді Харківської області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення № 123, виданого на ім'я позивача. У період з січня по жовтень 2017 року ОСОБА_2 отримував суддівську винагороду та її складові, виходячи з посадового окладу 16000 гривень, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією довідки від 03.11.2017 № 03-55/230.
20. Доказів проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання судді до суду не надано.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
21. Конституція України, із змінами внесеними згідно № 1401-VIII від 02.06.2016
21.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21.2. Частина друга статті 130. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
22. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, із змінами внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015
22.1. Частина третя статті 133. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
22.2. Пункт 1 частини четвертої статті 133. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду - 1,1.
23. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, із змінами внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016
23.1. Частина перша статті 135. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
23.2. Пункт 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
24. Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-VIII
24.1. Стаття 8. Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.
25. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII
25.1. Пункт 3 II. «Прикінцеві та перехідні положення». Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.
27. Відповідно до принципу законності, передбаченого ст. 19 Конституції України, відповідачі - Державна судова адміністрація України, апеляційний суд Харківської області зобов'язані діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Отже суддівська винагорода для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, має розраховуватися на підставі приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3, п. 1 ч. 4 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, ч. 1 ст. 135, пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, пункту 3 ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII.
29. Як передбачено п. 1 ч. 4 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (тобто нормою, на підставі якої має визначатися розмір посадового окладу Позивача) посадовий оклад судді апеляційного суду встановлюється пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1. Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Як бачимо, ця норма відсилає до норм іншого нормативного акту, яким власне й визначено розмір мінімальної заробітної плати. У нашому випадку таким нормативним актом є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII.
30. Так, п. 3 II. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата (3200 гривень) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
31. Отже, хоча законодавець і закріпив два розміри мінімальної заробітної плати (1600 і 3200 гривень), однак заборонивши використовувати для розрахунку посадового окладу 3200 гривень, натомість передбачив обов'язок розраховувати розмір цього окладу (суддівської винагороди), виходячи із 1600 гривень.
32. Відповідно, Державна судова адміністрація України, апеляційний суд Харківської області діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Також Суд наголошує, що таким правовим регулюванням законодавець жодним чином не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення посадового окладу судді використовується розмір мінімальної заробітної плати, не менший від попереднього.
34. Враховуючи наведений аналіз змісту правового регулювання, Суд не встановив неправильного застосування або порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні постанови Харківського апеляційного адміністративного суду і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
35. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і полягають у повторній оцінці положень законодавства й встановлених судами обставин.
36. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
37. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
39. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року - залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М.Бевзенко
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець