31 травня 2018 р. Справа № 814/1057/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, вул. Космонавтів, 1д, м. Миколаїв, 54018
до відповідача:Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, вул. В. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000
про:визнання протиправною відмову,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, ДПС), в якому просить суд визнати протиправною відмову начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 від 10.11.2017 року № 11/Б-65, у наданні інформації на адвокатський запит ОСОБА_3 від 01.11.2017 року № 370.
Ухвалою від 02.05.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у наданні інформації на адвокатський запит ОСОБА_3 від 01.11.2017 року вих. № 370 із проханням надати відповідну інформацію, оскільки здійснення у даному випадку представництва за договором про надання правової допомоги не змінює природу спірних правовідносин, як таких, що здійснюються у межах відносин між адвокатом та розпорядним інформації, у зв'язку з чим стороною такого спору має бути довіреність.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких зазначив, що позивачем в даній справі виступає особа, яка не є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод та інтересів. В позові не доведено наявність порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, відсутній предмет спору оскільки між ДПС та ОСОБА_1 відсутні неврегульовані питання з приводу запитуваної адвокатом ОСОБА_3 інформації.
Відповідно до статті 263 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
01.11.2017 року адвокат ОСОБА_3, на виконання положень укладеного між ним та ОСОБА_1 договором про надання правової допомоги, звернувся до ДПС із адвокатським запитом (вих. № 370) про надання інформації щодо того, чи був утриманий із суми нарахованої ОСОБА_1 грошової допомоги податок на прибуток з доходів фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5% та чи був врахований під час обрахунку грошової допомоги при звільненні повний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1
10.11.2017 року відповідач надав адвокату ОСОБА_3 відповідь, у якій у задоволенні адвокатського запиту було відмовлено та зазначено, що інформація, яку адвокат ОСОБА_3 зазначив у своєму запиті стосується третіх осіб та може бути надана лише при умові дотримання вимог ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» та п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Не погоджуючись з відмовою у наданні інформації на адвокатський запит, позивач звернуся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення по суті, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Предмет даного адміністративного позову стосується порушення професійного права адвоката на отримання інформації на адвокатський запит, передбаченого ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, носієм (суб'єктом) порушених прав та законних інтересів є адвокат ОСОБА_3 Разом з тим, позивачем в даній адміністративній справі є інша особа, яка не обґрунтувала та не довела, що відбулося порушення саме її прав та охоронюваних законом інтересів.
На момент звернення до суду громадянина ОСОБА_1, не існувало порушень суб'єктом владних повноважень саме його прав, свобод або інтересів, оскільки інформація, яку запитував адвокат ОСОБА_3О в адвокатському запиті від 01.11.2017 року № 370 була надана громадянину ОСОБА_1 23.11.2017 року за вих. № 11/Б-70 на його особисте звернення від 16.11.2017 року.
Порушення права адвоката ОСОБА_3 на отримання ним інформації на запит не стосується індивідуально виражених права чи інтересів громадянина ОСОБА_1, який стверджує про їх порушення, а стосується лише професійних прав адвоката ОСОБА_3 Рішення про відмову в наданні інформації на адвокатський запит від 01.11.2017 року № 370 було прийнято Азово-Чорноморським регіональним управлінням відносно адвоката ОСОБА_3О, а не громадянина ОСОБА_1
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 802/2678/15-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Космонавтів, 1д, м. Миколаїв, 54018) до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. В. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000) - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.05.2018 року.
Суддя Н. В. Лісовська