16 травня 2018 року о/об 10 год. 44 хв.Справа № 808/610/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 45, код ЄДРПОУ 20509272)
про стягнення компенсації за невикористані додаткові соціальні відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, -
за участі:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Нечипоренко В.М.,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (код ЄДРПОУ 20509272) компенсацію за невикористані додаткові соціальні відпустки за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік в розмірі 7 708,80 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою судді від 26 лютого 2018 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано та зобов'язано подати до суду усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 28 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 25 квітня 2018 року.
25 квітня 2018 року ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 16 травня 2018 року.
ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові вказавши, що позивачка працювала в Токмацькій районній державній адміністрації Запорізької області займаючи посаду начальника відділу фінансового - господарського забезпечення - головного бухгалтера апарату Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області з 01 червня 2006 року по 29 вересня 2017 року, звільнена за власним бажанням, у зв'язку з переїздом на нове місце проживання згідно пункту 3 частини 1 статті 83, частини 3 статті 86 Закону України «Про державну службу», частини 1 статті КЗпП України. У зв'язку з звільненням видано розпорядження від 27 вересня 2017 року №77-к, яким доручено провести кінцевий розрахунок при звільнені, з урахуванням невикористаної соціальної додаткової відпустки, як одинокій матері за 2010 рік. Позивач ознайомившись з розпорядженням не погодилась з відсутністю розрахунку компенсації невикористаної соціальної додаткової відпустки, як одинокій матері за 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік. На звернення позивача із заявою про виплату компенсації за вищевказані періоди відповідачем відмовлено.
В судовому засіданні позивача та її представник позовні вимоги підтримали та просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області в судовому засіданні проти позову заперечив та просив в задоволені позовної заяви відмовити з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що позивачка з розпорядженням голови Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 27 вересня 2017 року №77-к частково не погодилась, а саме що не враховано невикористані дні соціальної додаткової відпустки за 2011, 2012 та 2013 роки. У зв'язку з чим подано заяву, яку розглянуто відповідачем та останній дійшов висновку, що подані документи не можуть об'єктивно свідчити про факт ухилення батька дитини від участі у її вихованні та утриманні, оскільки тільки відсутність участі батька у вихованні є підставою для застосування статті 19 Закону України «Про відпустки» та для підтвердження права на зазначену відпустку. В цьому випадку роботодавцю має бути пред'явлений будь - який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у виховані дитини. Отже позивачка під час роботи в райдержадміністрації у 2011- 2013 роках не зверталась із заявою про надання додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері та не надавалось документів, які б засвідчували відсутність участі батька у вихованні дитини, тим самим підтверджуючи її право на додаткову соціальну відпустку одинокій матері. Вважає, що вимоги про стягнення з відповідача компенсації за невикористані додаткові соціальні відпустки за 2011 - 2013 року необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за недоведеність обставин. У зв'язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 16 травня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Суд з матеріалів справи встановив, що позивачка ОСОБА_1, працювала в Токмацькій районній державній адміністрації Запорізької області займаючи посаду начальника відділу фінансового - господарського забезпечення - головного бухгалтера апарату Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області з 01 червня 2006 року.
Позивачем подано заяву 14 вересня 2017 року про звільнена за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання згідно пункту 3 частини 1 статті 83, частини 3 статті 86 Закону України «Про державну службу», частини 1 статті КЗпП України.
На підставі чого головою Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області винесено розпорядження «Про звільнення ОСОБА_1» від 27 вересня 2017 року №77-к.
В розпорядженні зазначено, що відповідно до статті 6, 39, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 3 частини 1 статті 83, частини 3 статті 86 Закону України «Про Державну службу», статті 38 Кодексу Законів про Працю України, Закону України «Про відпустки»:
- звільнити ОСОБА_1 29 вересня 2017 року з посади начальника відділу фінансово - господарського забезпечення головного бухгалтера апарату Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області за власним бажанням, у зв'язку з переїздом на нове місце проживання.
- відділу фінансово - господарського забезпечення апарату районної державної адміністрації провести кінцевий розрахунок із ОСОБА_1, вплатити компенсацію: за невикористані 04 календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2010 року по 31 травня 2011 року, за невикористані календарних дня щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2013 року по 31 травня 2014 року, за невикористані 16 календарних дня щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2014 року по 31 травня 2015 року, за невикористані 25 календарних дня щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2015 року по 31 травня 2016 року невикористані 27 календарних дня щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2016 року по 31 травня 2017 року, за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2017 року по 29 вересня 2017 року, невикористані 06 календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2016 рік, невикористані 07 календарні дня щорічної додаткової відпустки за 2017 рік, невикористані 08 календарних дні соціальної додаткової відпустки, як одинокій матері за 2010 рік.
- ОСОБА_1 29 вересня 2017 року передати справи, довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно, уповноваженій особі ОСОБА_4 - головному спеціалісту - бухгалтеру відділу фінансово господарського забезпечення апарату Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області.
Ознайомившись з розпорядженням, ОСОБА_1 подано 27 вересня 2017 заяву, в якій зазначила, що ознайомившись з вищевказаним розпорядження довела до відома, що не враховано компенсація за невикористанні соціальні додаткові відпустки, як одинокій матері, що виховує дитину без батька 10 календарних днів за 2011 рік, 10 календарних днів за 2012 рік та 10 календарних днів за 2013 рік.
Використання цих відпусток у свій час було неможливим в зв'язку із напруженістю в роботі та неукомплектованістю штату у відділі фінансово - господарського забезпечення апарату райдержадміністрації.
Просила виплатити компенсацію за 10 календарних днів невикористаної соціальної додаткової відпустки як матері, яка виховує дитину без батька за 2011 рік, 10 календарних днів такої відпустки за 2012 рік та 10 календарних днів за 2013 рік.
До заяви додано: копію свідоцтва про розірвання шлюбу; копію свідоцтва про народження; довідка склад сім'ї; свідчення мешканців будинку; АДРЕСА_1.
Листом відповідача від 24 жовтня 2017 року №2054/12-30 на вищевказану заяву від 27 вересня 2017 року Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області повідомила, що позивачем жодного офіційно складеного, оформленого та засвідченого в установленому порядку документу, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини не надано. Тому у позивача відсутнє право на отримання додаткової соціальної відпустки за 2011, 2012, 2013 роки.
Позивачка ознайомившись з листом 24 жовтня 2017 року №2054/12-30 подала заяву від 23 листопада 2017 року, в якому просила повторно розглянути подану 27 вересня 2017 року заяву про виплату позивачці компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки за 2011 - 2013 роки з врахуванням довідки від начального закладу від 07 листопада 2017 року №324. Додаток: довідка КЗ ЗОЛ «Захисник» ЗОР від 07 листопада 2017 року № 324.
Відповідач своїм листом від 21 грудня 2017 року №2480/12-30 зазначив, що за час роботи у райдержадміністрації позивачем своєчасно не було належним чином підтверджено статусу одинокої матері, та не підтверджено наявність права на відповідну додаткову соціальну відпустку за період 2011 - 2013 роки.
Не погодившись з відмовою у наданні виплатити компенсації невикористаної соціальної додаткової відпустки як одинокій матері, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Закон України "Про відпустки" встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно статті 74 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Так частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 та пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки ».
В пункті 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» зазначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
При цьому, слід зазначити, що пункт 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки » визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання для надання відпустки значення не має.
Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Отже законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Тому одним із документів для підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, тощо.
Крім того, підтвердженням відсутності участі батька у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.
Отже, розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), для отримання додаткової соціальної відпустки має надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.
Дослідивши матеріали справи та подані до них документи, судом встановлено та підтверджується свідоцтвом від 25 лютого 2000 року серія НОМЕР_2 про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, про що зроблено запис №23 в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу.
Зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 18 липня 2000 року вбачається, що ОСОБА_6 народився 18 липня 1995 року та батьком є ОСОБА_5 та позивачка.
В матеріалах справи наявна довідка від 26 вересня 2017 року №17 ПП «Чайка», в якій зазначено, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та склад сім'ї в період з 2011 по 2013 роки складав тільки син ОСОБА_6 та який вибув з вказаної адреси 20 липня 2016 року.
Позивачем надано лист, в якому мешканці, будинку АДРЕСА_1 тобто сусіди засвідчили, позивачка дійсно проживала у двох разом із сином з 2000 року по 2016 рік.
З довідки Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей - інтернат з посиленою військово - фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради від 07 листопада 2017 року №324 вибачається, що в період навчання ОСОБА_6 фактів участі його батька ОСОБА_5 у вихованні свого сина зафіксовано не було, у зв'язку з постійним проживання поза межами України. Надана інформація на підставі даних особової справи учня.
Посилання представника відповідача стосовно зазначення прізвища Білоцерцовець у довідці № 324 не приймаються судом до уваги, оскільки дані визначені у довідці свідчать про наявність технічної помилки.
Судом досліджені подані позивачкою Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік, за 2012 рік, 2013 рік, з яких встановлено, що в пункті 4 декларації «члени сім'ї декларанта» зазначено тільки: Син ОСОБА_6
Отже суд оглянувши додані до матеріалів справи документи, яким надано оцінку та вважає підтвердженим і об'єктивним, що позивачка самостійно виховує дитину тобто без участі батька, а саме підтверджено за час трудових правовідносин позивачки з відповідачем.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача відносно тверджень, що ОСОБА_1, не підтверджено у достатньою достовірністю відсутності участі батька у вихованні дитини.
Відповідно до наданих позивачем до суду документів, чітко вбачається, що в період з 2011 по 2013 роки батько у вихованні дитини участі не брав.
Обізнаність відповідача у відсутності участі батька у вихованні сина позивача підтверджується наданням у 2010 році додаткової соціальної відпустки, а наданими до матеріалів справи доказами, які досліджені у судовому засіданні, підтверджено зазначену обставину у 2011-2013 роках.
На підставі викладеного, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України, чітко визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
За змістом частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При вирішенні питання щодо розміру компенсації за невикористані додаткові соціальні відпустки при звільненні, суд враховує, розрахунок середньої заробітної плати для оплати відпустки позивача та вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 року №35), компенсація за невикористані додаткові соціальні відпустки за 2011 рік складає 2569,60 грн., за 2012 рік - складає 2569,60 грн., за 2013 рік складає 2569,60 грн. отже загальний розмір за три роки складає в сумі 7708,80 гривень.
Розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 визначається виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи: за серпень місяць 2017 року - 22 робочих дні - заробітна плата 7250,00 грн. та вересень місяць 2017 року - 21 робочий день - заробітна плата 17250,00 грн. отже дорівнює 24500,00 грн./43 робочих дні = середньоденна заробітна плата складає 569,77 грн.
Отже виходячи що за період з дня звільнення час затримки повного розрахунку з позивачем становить 154 робочих дня (жовтень 2017 - 21 робочий день, листопад 2017 - 22 робочих дня, грудень 2017 - 20 робочих днів, січень 2018 - 21 робочий день, лютий 2018 - 20 робочих днів, березень 2018 - 20 робочих днів, квітнень 2018 - 20 робочих днів, травень 2018 - 10 робочих днів), суд приходить до висновку, що з Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 87744,58 грн. (154 х 569,77 = 87744,58 грн.)
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість невиплати на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові соціальні відпустки за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, докази позивача не спростовані, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 45, код ЄДРПОУ 20509272) про стягнення компенсації за невикористані додаткові соціальні відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (код ЄДРПОУ 20509272) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію за невикористані додаткові соціальні відпустки за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік в розмірі 7 708,80 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 87 744, 58 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі виготовлено 25 травня 2018 року
Суддя Д. В. Татаринов