21 травня 2018 року Справа № 804/2169/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Скупейко І.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
26 березня 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2018 р. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відсутність права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2017 р. та відсутність права на нарахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 154 952,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Відображення в акті перевірки податкової інформації щодо ланцюгів господарських взаємовідносин та іншої інформації не стосується безпосередньо конкретних господарських відносин позивача з контрагентом. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договорів з контрагентом. Податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з ТОВ «ТД Агродар» порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Товар, зазначений в договорі, поставлений в повному обсязі та реалізований позивачем на експорт, результати господарських операцій відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. До перевірки надані всі первинні документи щодо господарських операцій з контрагентами. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій. Помилка щодо заповнення податкової звітності самостійно виправлена позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2018 р. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.
15.02.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 р.
За результатами перевірки складено акт № 8907/04-36-12-18/39381873 від 15.02.2018р.
Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца»:
- п. 200.4 «б» Податкового кодексу України у зв'язку з чим у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2017 р. у сумі 1 154 952,00 грн.;
- не вірне визначення звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображене у Додатку 2 до Декларації.
Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.
ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» за перевіряємий період мало господарські взаємовідносини, зокрема, з контрагентом ТОВ «ТД Агродар», які були оформлені документально без фактичного здійснення, а відтак, позивач не мав правових підстав включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі такої операції.
Основним видом діяльності ТОВ «ТД Агродар» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, штатна чисельність працівників в жовтні 2017 р. 39 осіб.
Згідно проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» у жовтні 2017 р. придбано у ТОВ «ТД Агродар» олію соняшникову нерафіновану у кількості 295,51 тон на загальну суму 6 929 709,48 грн., крім того, ПДВ 1 154 951,58 грн.
Відповідно до інформації з баз даних податкового органу встановлено, що ТОВ «ТД Агродар» не є виробником товару олія соняшникова нерафінована, реалізованого на адресу ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца».
Згідно Єдиного реєстру податкових накладних протягом жовтня 2017 р. ТОВ «ТД Агродар» здійснювалося придбання великої кількості ТМЦ, серед яких відсутня номенклатурна позиція товару - олія соняшникова нерафінована.
ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» при придбання ТМЦ виступає лише «посередником», оскільки не здійснює виробництва продукції та її подальшого перероблення. Отже, основна мета таких операцій це податкова вигода у вигляді відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість без здійснення фактичної господарської діяльності.
ТОВ «ТД Агродар», яке є основним постачальником товару, може здійснювати подальшу реалізацію самостійно, без укладання проміжних угод із залученням ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца».
Також, в акті міститься посилання на службову записку оперативного управління Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2018 р. № 421/04-36-21-05-06 якою повідомлено, що ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» сформовано від'ємне значення ПДВ за рахунок придбання товару олія соняшникова нерафінована у ТОВ «ТД Агродар» в жовтні 2017 р., який у грудні 2017 р. експортовано до Індії. Протягом жовтня 2017 р. ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» здійснено придбання ТМЦ (соняшник) у ТОВ «Агропромислова компанія» та ПОСП «Маяк». Таким чином, на ТОВ «ТД Агродар» здійснюється «пересорт» товарних позицій, що в свою чергу, може свідчити про здійснення посадовими особами платника «безтоварних» фінансово-господарських операцій, а також несплату відповідних сум ПДВ по ланцюгу до бюджету.
На підставі акту 8907/04-36-12-18/39381873 від 15.02.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2018 р.
ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» (Покупець) та ТОВ «ТД Агродар» (Постачальник) укладено договір поставки № 14/09-1 від 14.09.2017 р.
За даним договором належало здійснити постачання олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2017 р.
На підтвердження фактичної поставки товару на підставі укладеного договору позивачем надано копії наступних документів: договору, рахунку-фактури; накладної; податкових накладних; посвідчень про якість; акту звірки поставок; документи митного оформлення товару.
Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державн умитну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманнямя кого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державн уподаткову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (плановіабопозапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є :83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючіоргани.
Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;в) ввезення товарів на митну територію України;е) постачанняпослуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання ких є митна територія України; г) ввезення не оборотних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг ;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основнихзасобів, у тому числі інших не оборотних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротн ікапітальні активи); ввезенням товарів та/або не оборотних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітногоподаткового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту сумиподатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїйсукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах субєктвладнихповноважень не можепосилатися на докази, які не булипокладені в основу оскаржуваногорішення, за виняткомвипадків, коли віндоведе, що ним буловжитовсіхможливихзаходів для їхотримання до прийняттяоскаржуваногорішення, але вони не булиотримані з незалежнихвіднього причин.
Згідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» за перевіряємий період мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ТД Агродар», на підставі яких сформована спірна сума податкового кредиту.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.»
Згідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.»
Умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В судовому засіданні позивачем не спростовано наявність порушень, зазначених в акті перевірки.
З аналізу норм чинного законодавства, які регулюють виникнення у платника податків права на податковий кредит вбачається, що підставою виникнення у платника такого права є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.
Доводи позивача стосовно того, що реальність постачання товару з боку спірного постачальника в адресу платника підтверджується необхідними первинними документами (договором, податковими накладними, іншими документами), що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарську операцію та підтверджують факт її реального виконання, не приймаються судом до уваги в звязку з наступним.
Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товару в адресу позивача, доказів можливості постачання товару завдяки залученню контрагентом інших контрагентів для подальшого постачання товару позивачу. З матеріалів, наданих податковим органом, вбачається відсутність у контрагента підприємства об'єктивної можливості виконати умови договору через не встановлення факту придбання товару ТОВ «ТД Агродар» для подальшого продажу позивачу, не встановлення первинних документів про залучення спірним контрагентом третіх осіб до здійснення господарської операції.
Наведені обставини свідчать про невідповідність інформації у поданих позивачем первинних документах (зокрема, щодо постачальника товару) змісту розглядуваної операції.
Слід зазначити, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товари дійсно поставлені позивачу, послуги надані та роботи виконані, але не тією особою, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит.
Позивачем також не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.
І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2018 р. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено у повному обсязі 29.05.2018 р.
Суддя ОСОБА_2