Справа: № 22-а-33745/08 Головуючий у 1-й інстанції: Борисенко П.І.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
"24" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Горбань Т.І., Василенка Я.М.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2008 року у справі за позовом прокурора Лисянського району в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни,-
Прокурор Лисянського району звернувся в інтересах ОСОБА_2 до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни за 2005-2007 роки.
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2008 року -позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить вищезазначену постанову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції -скасуванню з прийняттям нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції не врахував клопотання відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку на звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.99 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією районного суду з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права на отримання щорічної грошової одноразової допомоги на оздоровлення у 2005, 2006 роках дізнався відповідно у 2005 році та у 2006 році в момент отримання такої допомоги, однак позов подав лише у липні 2008 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні цього процесуального строку, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача щорічної разової грошової допомоги відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2005, 2006 роки на підставі ч.1 ст.100 КАС України.
Що стосується позовних вимог про виплату щорічної грошової одноразової допомоги за 2007 рік, судова колегія вважає, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на 2007 рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2007 рік, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації -задовольнити.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2008 року -скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові прокурору Лисянського району в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Т.І. Горбань
Я.М. Василенко
Постанову складено у повному обсязі 25.12.2009.