пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
30.05.2018 справа № 913/810/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3
без повідомлення учасників справи
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове, Луганська область
на рішення господарського суду Луганської області
від ухваленого 11.12.2017 року (повний текст підписано 13.12.2017р.) у м. Харкові
у справі№913/810/17 (суддя Є.А. Лісовицький)
за позовомПублічного акціонерного товариства “Укртелеком” м. Київ в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Харків
до відповідача Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове, Луганська область
простягнення 118 100,66 грн.
У жовтні 2017 р. позивач, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” м. Київ в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком», м. Харків звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове, Сватівський район, Луганська область про стягнення заборгованості у сумі 118100,66 грн. (з них 104974.71 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 10878,80 грн. - втрати від впливу інфляційних процесів, 2247,15 грн. - 3% річних) та 1771,51 грн. судового збору (том 1, а.с.3-6).
Рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.2017р. (повний текст 13.12.2017 р.) по справі №913/810/17 позовні вимоги задоволені у повному обсязі (том 1, а.с.232-235).
Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 104974,71 грн., інфляційні нарахування в сумі 10878,80 грн., три відсотки річних в сумі 2247,18 грн. та судовий збір у сумі 1771,51 грн.
Судове рішення мотивовано доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з компенсації витрат на відшкодування пільг за період з січня 2016 р. по грудень 2016 р., а відтак позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Відповідач, Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації звернувся із апеляційною скаргою №02-02/1478 від 23.04.2018 р. на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2017р. у даній справі, в якій просив рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2017р. у справі №913/810/17 скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Посилаючись на ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, пункту 2) недоведеность обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме наявність зобов'язання у відповідача на перерахунок позивачу боргу та штрафних санкцій, а також неправильного застосування норм матеріального права (том 2, а.с. 42-45).
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що субвенція з державного бюджету на надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку не передбачалася Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. №928-УIII.
Вважає, що діючим законодавством України у 2016 році не було врегульовано питання фінансування видатків на виконання програм соціального захисту населення за рахунок коштів місцевих бюджетів, що також підтверджується п.2.17 бюджетних висновків Верховної ОСОБА_4 України, згідно додатку 1 до Постанови Верховної ради України від 20.10.2016 р. №1706-УТII «Про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік».
Також, апелянт акцентує увагу суду на тому, що документи, перелічені у п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, то з них жоден документ не складався, тому не було укладено договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги відповідно до чинного законодавства, а тільки мало місце підтвердження відповідачем переліку пільговиків, які перебувають не обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; розрахунки за формою « 2-пільга» - це додатки договору, який не укладався.
За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя - доповідач) Чернота Л.Ф., судді Зубченко І.В., Попков Д.О. (том 2, а.с.36).
Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинної з 15.12.2017р.
Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Ухвалою суду від 02.05.2018р. апеляційну скаргу було залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду оригіналу платіжного доручення №77 від 20.04.2018 р. на суму 2 657,27 грн., яким було оплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2017 р. (повне рішення складено 13.12.2017 р.) по справі №913/810/17. Зобов'язано надати докази надсилання копії апеляційної скарги №02-02/1478 від 23.04.2018 р. та доданих до неї документів на адресу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бул-р ОСОБА_5, 18, м. Київ, 01601) у відповідності до вимог ст.259 Господарського процесуального кодексу України (том 2, а.с.37-39).
26.04.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку із вказаними поважними підставами для його поновлення №02-02/1479 від 23.04.2018 р. (том 1, а.с.50-52).
11.05.2018 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Сватівської районної державної адміністрації Управління соціального захисту населення надійшов оригінал платіжного доручення про сплату судового збору №77 від 20.04.2018р. (том 1, а.с. 58-59).
Ухвалою суду від 15.05.2018р. по справі №913/810/17 визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною. Відкрито апеляційне провадження у справі №913/810/17. Зобов'язано позивача до 25.05.2018 р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі. Зупинено дію рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2017 р. (повне рішення складено 13.12.2017) у справі №913/810/17. Розгляд справи №913/810/17 за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове, Луганська область, на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2017 р. (повне рішення складено 13.12.2017) розпочато з 30.05.2018 р. без повідомлення учасників справи, відповідно ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що відповідного клопотання від учасників справи не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове, Луганська область з повідомленням учасників справи.
За результатами протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 р. змінено склад колегії суддів та сформовано наступний: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді - І.В.Зубченко, О.В.Стойка у зв”язку з перебуванням в (учбовій) відпустці судді - члена колегії Попкова Д.О. (том 2, а.с.73-74).
Частиною 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що відповідного клопотання від учасників справи не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове Луганської області з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Частиною 13 ст.8 ГПК України передбачено, що якщо розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є юридичною особою (ідентифікаційний код 21560766, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 25614660), що підтверджується випискою з ЄДР, здійснює свою діяльність на підставі Статуту (том 1, а.с.150-151).
ПАТ “Укртелеком” здійснюючи свою діяльність у сфері телекомунікації, надає телекомунікаційні послуги споживачам - фізичним особам, в тому числі тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.
Харківська філія ПАТ “Укртелеком” є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, що підтверджено Положенням про Харківську філію Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (том 1, а.с.162-170).
Протоколом №525 від 07 лютого 2017 р. рішенням ОСОБА_4 Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» було внесено зміни до положення про Харківську філію ПАТ «Укртелеком», яким було внесено зміни до п.1.5 розділу I Положення про Харківську Філію ПАТ “Укртелеком» затвердженого рішенням ОСОБА_4 ради ПАТ «Укртелеком» від 13 жовтня 2015 року (Протокол №382), викладено в наступній редакції: « 1.5. Місцезнаходження Філії: 61010, м. Харків, Нетіченська набережна, буд. №8» (том 1, а.с.171).
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації є юридичною особою (код ЄДРПОУ 03197018), що підтверджено випискою з ЄДР (том 1, а.с.155) та Положенням про Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (том 1, а.с. 185-193).
В підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг позивач посилається на те, що у період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно) Харківською філією ПАТ “Укртелеком” надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Сватове та Сватівського району Луганської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, ч. 5 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України “Про охорону дитинства” на загальну суму 104974 грн. 71 коп. (том 1, а.с.9-125).
Позивач неодноразово листами звертався до відповідача з вимогою про відшкодування витрат пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян, в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії наведених листів (том 1,а.с.140-146).
Також, в матеріалах справи міститься заява, якою на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 11.10.2017 р. позивач надав докази направлення відповідачу акту звіряння, копію акту звіряння, копію листа від 19.10.2017 р. №26-15/754 щодо направлення акту звіряння, копія положення про Харківську філію ПАТ «Укртелеком» (том 1, а.с.157-171).
Враховуючи наведене, зважаючи на бездіяльність відповідача, за останнім рахується заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства у сумі 104974,71 грн., яка не відшкодована на момент подачі позову. Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 10878,80 грн. та 3% річних у розмірі 2247,15 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на норми ст.ст. 526, 598 ЦК України, ст. 48 Бюджетного кодексу України, постанову КМУ від 04.03.2002р. №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” (зі змінами і доповненнями).
У даному випадку, судове рішення ґрунтується на засадах верховенства права, згідно з ч.1 ст.236 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального права та прийнято з дотриманням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги зв”язку пільговим категоріям населення з 01 січня 2016р. по 31 грудня 2016 р.
Як вже зазначалось вище, позивач протягом січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. надав телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 та Сватівському районі Луганської області та мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Станом на день звернення з позовом до суду (02.10.2017 р.) сума видатків на відшкодування витрат, пов”язаних з наданням пільг склала 104974,71 грн.
Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за січень 2016р. по грудень 2016р. відповідачем відшкодовані не були, у зв”язку з чим утворилась заборгованість у сумі 104974,71 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за вказаний період, які наявні у матеріалах справи.
Відповідач проти позову заперечував (відзив на позовну заяву том1 , а.с.173-175), посилаючись на відсутність бюджетного фінансування на відшкодування пільг в 2016 році та на те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25 грудня 2015 року №928-VIII субвенція на надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку не передбачалася; згідно п.8 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року №2456-VI.
Бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; згідно п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України.
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Господарський суд Луганської області, враховуючи доведеність матеріалів справи факту неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з компенсації витрат на відшкодування наданих пільг за січень 2016р. по грудень 2016р., позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, з висновком якого суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
У відповідності до ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”, Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України від 23.03.2000 №1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України від 26.04.2001 №2402-ІІІ “Про охорону дитинства”, Законом України від 24.03.1998 №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.
Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.
Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відтак, саме на відповідача згідно положень Порядку та Постанови №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.
Постановою Кабінету Міністрів України N117 від 29.01.2003р. було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Пунктом 3 Положення, відповідача визначено уповноваженим органом, який, в тому числі, здійснює ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга".
Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
У відповідності до п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця: - звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; - після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:
- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";
- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".
На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, положень укладеного договору, з дотриманням вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535 “Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов”язаних наданням пільг “ 2-пільга” та Інструкції про порядок її заповнення, у встановлені строки позивачем була заповнена та надіслана відповідачу форма “ 2-пільга” для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов”язаних з наданням пільг на паперових та електронних носіях.
На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (надалі - Положення № 117), позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.
Розрахунки за формою “№2-пільга” щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується доданими скріншотами (знімками екрану) комп'ютера позивача, з якого були відправлені розрахунки (том 1, а.с.126-139, 159).
Також списки за формою “№2-пільга” щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді (том 1, а.с.12-125).
У відповідності до пункту 11 Положення №117 та пункту 2 Постанови №256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак порушив свої зобов'язання та розрахунків не здійснив.
Вимоги Постанови №117 кореспондуються з нормами п.5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджений Постановою №256.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період з січня 2016 р. по січень 2016р. телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг цих послуг, згідно з формою “ 2-пільга”.
Відповідач був зобов'язаний щомісячно здійснювати розрахунки з позивачем, або у п”ятидений строк з дня отримання субвенції з державного бюджету, або за відсутності такої субвенції - за рахунок коштів місцевого бюджету.
Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов”язань” встановлено, що оскільки ст.530 ЦК України не визначена форма пред”явлення вимоги кредитором останній може здійснювати своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов”язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв”язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв”язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез”явлення на визначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу не пред”явленою.
Колегія суддів зазначає, що позивач, направляючи документи за формою "2-пільга" та "3-пільга" відповідачу, щомісячно засвідчив факт надання послуг та вказав суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов”язання в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов”язку про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення із здійсненням відшкодування витрат, пов”язаних з наданням за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016р. в сумі 104974,71 грн.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с.173-175) щодо неналежного бюджетного фінансування не позбавляють його від оплати послуг.
Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_5 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011.
Відповідно до ч.1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов”язаннями.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому п.2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов”язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012р. №309.
Порядком визначено, що бюджетні зобов”язання та бюджетні фінансові зобов”язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Обсяг бюджетних зобов”язань, взятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов”язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетним зобов”язаннями в поточному році.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове, Луганська область відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Колегія суддів зазначає, що зобов”язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв”язку, компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги з цього приводу спростовуються вищенаведеним та відхиляються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змагальним правилом обов”язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред”явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем, внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за січень 2016 року по грудень 2016р., відповідачем відшкодовані не були, у зв”язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 104974,71 грн., що доведено матеріалами справи.
За таких підстав, позовні вимоги про стягнення 104974 грн. 71 коп. - заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення - обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, нарахування процентів та інфляційних з боку позивача є правомірним.
Перевіривши період, правові підстави судова колегія дійшла висновку, що стягненню підлягають інфляційні в розмірі 10878,80 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2247,15 грн. за період з 01.04.2016р. по 31.05.2017 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.
Витрати по сплаті судового розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції).
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що введена в дію 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2017 року (повний текст 13.12.2017 р.) у справі №913/810/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2017 року (повний текст 13.12.2017 р.) у справі №913/810/17 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2018р.
Головуючий Л.Ф.Чернота
Судді І.В.Зубченко
ОСОБА_3
Надр.5 прим:1 -у справу;
1-позивачу;
1 -відповідачу;
1 -ДАГС;
1-ГСЛО