Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 1-кс/711/1105/18
Справа № 711/3015/18
08 травня 2018 року
Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю:
секретар - ОСОБА_2 , прокурор - ОСОБА_3 , слідчий - ОСОБА_4 , потерпілий - ОСОБА_5 , представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду міста Черкаси скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_5 , на постанову слідчого прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №42016250000000045,
Адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах потерпілого ОСОБА_5 , звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого від 28.03.2018р. про закриття кримінального провадження №4201625000000045, в якій просив скасувати зазначену постанову, а матеріали кримінального провадження направити для продовження досудового розслідування.
В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржувана постанова винесена передчасно, з порушенням процесуального закону, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, а висновки слідчого не відповідають фактичним обставинам події кримінального правопорушення.
В судовому засіданні представник потерпілого та сам потерпілий підтримали доводи скарги та просили її задовольнити. Представник потерпілого зауважив, що під час досудового розслідування не встановлено належність автомобіля, на якому працівники правоохоронних органів транспортували потерпілого, та місцезнаходження телефону потерпілого, який в нього забрали. Здійснено необ'єктивну оцінку показанням свідків та не усунуто протиріччя в їх показаннях, а також не дана належної оцінки обставинам виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень.
Прокурор та слідчий заперечували проти задоволення скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Зауважили, що досудове слідство проведено повно та всебічно, а постанова слідчого є законною і обґрунтованою, а тому просили відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження №42016250000000045, прихожу до висновку, що доводи скарги заслуговують на увагу, а постанова слідчого підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Досудове розслідування розпочато 04.03.2016р. за заявою ОСОБА_5 по обставинам перевищення службових повноважень працівниками Городищенського районного відділу міліції УМВС України в Черкаській області, які застосували фізичне насильство стосовно ОСОБА_5 ..
28.03.2018р. слідчим прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях працівників колишнього Городищенського МВ УМВС України в Черкаській області - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. В обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження в постанові зазначено, що внаслідок проведення досудового розслідування встановлено, що в діях співробітників колишнього Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області відсутня об'єктивна сторона складу злочину, а саме такі обов'язкові складові, як діяння у вигляді перевищення службових повноважень та наслідки, що виявляються в істотній шкоді чи тяжких наслідках охоронюваним правам, свободам та інтересам фізичних осіб або державним інтересам.
Перевіряючи постанову слідчого на відповідність ознакам законності і обґрунтованості, варто зауважити що метою досудового розслідування є отримання у передбаченому законом порядку фактичних даних, на підставі яких слідчий встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів згідно ст. 84 КПК є показання , речові докази, документи та висновки експертів.
Дослідивши документи, які знаходяться в кримінальному провадженні №42016250000000045 слідчим суддею не встановлено наявність доказів, в розумінні ст.84 КПК, які спростовують наявність складу злочину, за яким здійснювалось кримінальне провадження.
Статтею 9 КПК передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до ч.4 ст.38 КПК, орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Варто звернути увагу на те, що обов'язок доказування обставин кримінального провадження покладається в першу чергу на слідчого та прокурора (ч.1 ст.92 КПК). Частиною першою статті 40 КПК передбачено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Надаючи оцінку діям слідчого з організації та проведення досудового слідства, зауважую, що слідчим не дотримано вимог процесуального закону та не вчинено всіх необхідних слідчий дій для забезпечення повноти та всебічності з'ясування обставин кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час досудового слідства слідчим не надано належної оцінки обставинам щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень та причин їх виникнення. Посилання слідчого на ті обставини, що тілесні ушкодження у ОСОБА_5 у вигляді синця лівої навколоочної ділянки, крововиливи слизової оболонки щоки та верхньої губи справа пояснюються можливістю їх самостійного отримання до приїзду працівників міліції в ході конфліктів, що відбулися 26.05.2015р. в період з 09год до 10год із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також в період з 08год до 09год із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , є необ'єктивними, оскільки ґрунтуються на припущенні і не підтверджується достатніми та достовірними доказами. В той же час такі висновки не збігаються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які пояснювали, що на момент коли вони забирали з будинку ОСОБА_5 в нього з тілесних ушкоджень були лише опухла щока. Натомість по виходу ОСОБА_5 з КЗ «Городищенське РТМО» після проведення медичного освідування на стан сп'яніння в нього були наявні додаткові сліди тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів, розбитої губи т.і.. До того ж такі висновки слідчого ґрунтуються на суперечливих показаннях й інших свідків - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які пояснили що не наносили тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .. Крім того, з приводу зазначених подій не допитаний безпосередній очевидець конфлікту таких осіб ОСОБА_11 ..
Необ'єктивним є посилання слідчого на отримання тілесного ушкодження ОСОБА_5 у вигляді перелому ребра праворуч в період часу з 27.06.2015р. по 01.07.2015р.. В цьому контексті слід звернути увагу, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які спростовують обставини отримання ОСОБА_5 перелому ребра до 26.05.2015р.. Натомість слід звернути увагу на неоднозначність показань свідка ОСОБА_14 , наданих ним 03.02.2017р. та 12.03.2018р. в частині кількості звернень ОСОБА_5 до такого лікаря та направлень для проходження досліджень грудної клітини. До того ж такий свідок пояснив, що питання перелому ребра залишилось невирішеним до проходження ОСОБА_5 комп'ютерної томографії в Київській обласній поліклініці №2.
Отже під час досудового розслідування не зібрано достатньо достовірних доказів щодо обставин виникнення у ОСОБА_5 тілесного ушкодження у вигляді перелому ребра та отримання таких ушкоджень не внаслідок дій працівників міліції.
Таким чином, цілком обґрунтованими є доводи потерпілого та його представника щодо неповноти досудового розслідування, яка полягає у відсутності об'єктивних доказів на спростування факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 від працівників міліції в той час, коли підтверджені обставини кримінального провадження (час і місце виникнення ушкоджень, обставини що передували їх утворенню) свідчать про об'єктивність тверджень потерпілого про обставини отримання таких ушкоджень від працівників міліції.
Варто звернути увагу, що кримінальне провадження вже двічі закривалося слідчими, але такі постанови скасовувались. При цьому акцентувалась увага на тому, що слідчим не з'ясовано всіх обставин виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень. Натомість до теперішнього часу зазначені недоліки досудового розслідування залишились не з'ясованими в повному обсязі.
В цьому контексті слід зауважити, що обов'язком держави є дотримання своїх позитивних зобов'язань щодо гарантування прав і свобод людини, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (далі - Конвенція). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.8 КПК України).
Згідно ст.3 Конвенції нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню. Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважив, що при оцінці доказів необхідно керуватись критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із сукупності ознак чи схожих неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. У випадках коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею працівників міліції, яке було таким, що порушує ст.3 Конвенцію, це положення, взяте у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст.1 Конвенції «гарантувати кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені в ... Конвенції», за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Розслідування серйозних скарг на жорстоке поводження має бути ретельним. Це означає, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин тілесних ушкоджень та винних осіб, є загрозою недотримання цього стандарту (рішення у справі «Аднаралов проти України», від 27.02.2015р., заява №10493/12, п.44, 48, 49).
За таких обставин вважаю, що під час проведення досудового слідства, слідчим не дотримано вимог процесуального закону та не вчинено всіх необхідних слідчий дій для забезпечення повноти та всебічності з'ясування обставин кримінального провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження прийнято передчасно і не може вважатись законним, а висновок слідчого про відсутність в діянні ознак кримінальних правопорушень обґрунтованим, а тому постанова слідчого від 28.03.2018р. не відповідає критеріям обґрунтованості, мотивованості та законності і підлягає скасуванню.
Щодо зауважень учасників провадження про необхідність визначення переліку слідчих дій, які мають бути проведені під час досудового розслідування, то в цій частині варто зауважити, що з аналізу положень норм ст.9, 223 КПК вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Поряд з цим, з огляду на принцип змагальності сторін, положення кримінально-процесуального закону надають потерпілим право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою потерпілого визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч.2 ст.223 КПК). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження. Отже необхідність проведення слідчих дій, про які йдеться у скарзі потерпілого, може бути переглянута під час проведення досудового розслідування, яке відбуватиметься у зв'язку із скасуванням постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
Інші доводи скарги щодо допущених слідчим порушень норм кримінального процесуального законодавства є необґрунтованими, натомість вони не впливають на висновок по суті заявлених у скарзі вимог.
За таких обставин скарга підлягає задоволенню.
Звертаю увагу, що під час досудового розслідування, окрім усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали, не виключається необхідність вирішення питання щодо проведення інших слідчих дій з тим, щоб встановити об'єктивну істину по справі і прийняти законне і обґрунтоване рішення, про яке повідомити учасникам процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_5 , задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 від 28 березня 2018 року про закриття кримінального провадження №42016250000000045.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошений 14 травня 2018 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1