24 травня 2018 року
м. Харків
справа № 646/5805/16-ц
провадження № 22-ц/790/1235/18
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року (в складі судді Шуліка Ю.В.),
У травні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 780241,64 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 11703,62 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що 10.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту № ML 708/070/2008, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кошти у розмірі 90 000 USD, які він зобов'язався повернути та сплатити відповідну плату за користування кредитом.
10.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений договір поруки № SR-708/070/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору.
18.03.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML 708/070/2008 від 10.04.2008 року.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у нього виникла заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором у розмірі 20000 USD, що в перерахунку за гривню станом на 09.03.2016 року за курсом 26,497130 грн. за 1 USD складає 529942,60 грн. та заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам за кредитним договором у розмірі 9446,27 USD, що в перерахунку за гривню за курсом 26,497130 грн. за 1 USD складає 250299,04 грн.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року позовні вимоги ТОВ «ОПТ Факторинг України - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»: - заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № ML 708/070/2008 від 10.04.2008 у розмірі 20000 USD , що в перерахунку за гривню станом на 09.03.2016 року за курсом 26,497130 грн. за 1 USD складає 529942,60 грн.;- заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам за кредитним договором № ML 708/070/2008 від 10.04.2008 у розмірі 9446,27 USD, що в перерахунку за гривню за курсом 26,497130 грн. за 1 USD складає 250299,04 грн.;- судовий збір у розмірі 11703,62 грн.
Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить визнати поруку, що встановлена договором поруки № SR-708/070/2008 від 10.04.2008 року, припиненою тавказане заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його користь судовий збір.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначав, що порука, встановлена договором поруки № SR-708/070/2008 від 10.04.2008 року припинилася, оскільки додаткові угоди до кредитного договору були укладені без згоди поручителя та позивачем був пропущений строк, передбачений частино 4 статті 559 ЦК України на звернення з позовною вимогою до поручителя.
18 грудня 2017 року до Апеляційного суду Харківської області апелянтом надане доповнення до апеляційної скарги, в якому останній посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме апелянт просить врахувати, що з 4 судових засідань його було належним чином повідомлено тільки про одне та копія рішення суду першої інстанції була направлена йому через 15 днів після проголошення рішення судом.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позов ТОВ «ОПТ Факторинг України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є солідарними боржниками перед позивачем.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту № ML 708/070/2008, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кошти у розмірі 90 000 USD, які він зобов'язався повернути та сплатити відповідну плату за користування кредитом.
10.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений договір поруки № SR-708/070/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору.
12 січня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору № ML 708/070/2008, відповідно до якого сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору та виклали графік платежів у новій редакції.
13 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору № ML 708/070/2008, відповідно до якого сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору на період з 12 квітня 2010 року до 14 червня 2010 року для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовувались фіксована процентна ставка в наступному розмірі фіксована процентна ставка 6,50 %, плаваюча процентна ставка - фіксований відсоток + FIDR, фіксований відсоток % річних.
18 серпня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 4 до Кредитного договору № ML 708/070/2008, відповідно до якого сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору та змінити дату остаточного повернення Кредиту, а саме дата остаточного повернення Кредиту - 12 квітня 2015 року.
18.03.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML 708/070/2008 від 10.04.2008 року.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
Зі змісту частиною 1 статті 559 ЦК України вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які зумовили збільшення обсягу відповідальності останнього.
Посилання апелянта на той факт, що додаткові угоди до кредитного договору були укладені без його згоди,судова колегія до уваги не приймає виходячи з наступного.
У п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз'яснення про те, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Відповідно до положень частини 1 статті 553, частини 1 статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно із частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Виходячи з положень другого речення частини 4 статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Договором поруки, укладеним із ОСОБА_2 не було визначено строку припинення поруки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 2 Кредитного договору № ML 708/070/2008 датою остаточного повернення кредиту є 12 квітня 2038 рік, однак, відповідно до додаткової угоди № 4 від 18 серпня 2010 року змінено дату остаточного повернення Кредиту, а саме дата остаточного повернення Кредиту - 12 квітня 2015 року.
Протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позову про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 не пред'явило.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.
Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року підлягає скасуванню в частині задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2, стягнення з ОСОБА_2 судового збору з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Згідно ст. 141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 12938,77 грн.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості та судового збору.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості та судового збору - відмовити.
В іншій частині заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 12938,77 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 травня 2018 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко