15 травня 2018 року
м. Харків
Справа №644/3179/17
Провадження № 22ц/790/1317/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:
головуючого - Бровченко І.О.
суддів - Кружиліної О.А., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Афоніна К.О.
імена (найменування) сторін:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Харківська міська рада
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2017 року у складі судді Сітало А.К. за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом та просила встановити факт того, що ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є її рідною тіткою з боку батька та визнати за нею право власності на квартиру № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_3
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16 липня 1996 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Базилевич В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 277, ОСОБА_3 належала на праві власності квартира № АДРЕСА_1. Право власності на квартиру було зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19 серпня 1996 року за реєстровим номером В-2304. Квартира є однокімнатною, житловою площею 15,8 кв.м., загальною площею 35,9 кв.м.
ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позивач зазначає, що вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3. Її батько, рідний брат тітки по матері, ОСОБА_5, помер раніше тітки, ІНФОРМАЦІЯ_7. Їхня мати - ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Зі своїм чоловіком ОСОБА_7 тітка розірвала шлюб 25 травня 1988 року, та більше у шлюбі не перебувала. Дітей ОСОБА_3 не мала. Заповіту тітка не залишила.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач прийняла, подавши заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гриб Н.М.
Однак, коли вона звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, було встановлено, що в свідоцтві про народження тітки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати вказана - ОСОБА_6, батько - ОСОБА_10, а в свідоцтві про народження її батька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати вказана - ОСОБА_6, батько - ОСОБА_12. При цьому, коли та де їх мати, а її бабуся, розірвала шлюб з ОСОБА_12 позивачу не відомо, так само як невідомо і те, коли та де вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 У зв'язку з цим їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та запропоновано звернутися до суду.
Її бабуся, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Олександрівка Авдіївського району Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_2. там же, у с. Олександрівка, народився батько позивача - ОСОБА_5. Тітка ж, ОСОБА_3, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. у м. Мукачеві Закарпатської області, де проживали на той час її мати з батьком, який там проходив військову службу. У 1951 р. бабуся з дітьми переїхала до м. Курськ. Наприкінці 50-х років батько за місцем роботи переїхав до м. Бєлгород, де одружився та народилася позивач, а у 1980 р. бабуся переїхала із Курська до них у м. Бєлгород, для чого розміняла свою квартиру у Курську на квартиру у Бєлгороді та стала проживати на одній вулиці з батьком. Тітка ж у 1981 р. одружилася з ОСОБА_7, який мешкав у м. Харкові, та із Курська переїхала до нього у Харків. Той факт, що ОСОБА_3 є її тіткою, рідною сестрою її батька ОСОБА_5 підтверджується: свідоцтвом про їх народження, де в графі «Мати» співпадає ім'я та по-батькові бабусі - «ОСОБА_6»; свідоцтвом про смерть бабусі ОСОБА_6 та свідоцтвом про народження батька, у яких співпадає місце народження - с. Олександрівка, Авдіївського району Донецької області; заповітом, складеним бабусею ОСОБА_6 10.11.1998 р. на користь своїх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_3; свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, згідно яких вони отримали по 1/2 частині квартири № АДРЕСА_2, яка належала їх матері; знаходженням у позивача на руках свідоцтв про смерть тітки, бабусі, заповіту, усіх особистих та правовстановлюючих документів. Своє дошлюбне прізвище - «ОСОБА_1» позивач змінила у 1963 році після реєстрації шлюбу з ОСОБА_15 та зміни свого прізвища на прізвище чоловіка.
Встановлення факту родинних відносин потрібно позивачу для визнання за нею спадкових прав за законом після смерті рідної тітки з боку батька.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2017 року позов задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_5, є рідною тіткою з боку батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5.
В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає що позивач не підтвердив родинні відносини про те, що бабця позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_6 є одна й та сама особа.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив та клопотання про витребування копії спадкової справи для обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційну скаргу доцільно витребувати оскільки у ній знаходиться витяг з Державного реєстру РАЦС про шлюб укладений 24 листопада 1945 року у міському ЗАГМ м. Іваново-Франківська між ОСОБА_13 та ОСОБА_10, а також відомості про проведену перевірку в архіві органу РАЦС щодо реєстрації шлюбу бабусі та ОСОБА_12. Також позивач надала фотокартки ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом на підставі наданих позивачем документів встановлено, що позивач є рідною племінницею ОСОБА_3 з боку батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Зазначений висновок ґрунтується на відомостях, які містяться у наступних документах: свідоцтві про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтві про народження батька позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтві про смерть ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6; заповіті, складеним ОСОБА_6 10.11.1998 р. на користь своїх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_3; свідоцтвах про право на спадщину за заповітом, згідно яких ОСОБА_5 та ОСОБА_3 отримали по 1/2 частині квартири № АДРЕСА_2, яка належала їх матері ОСОБА_6; знаходженням у позивача на руках свідоцтв про смерть тітки, бабусі, заповіту, усіх їх особистих та правовстановлюючих документів.
Крім того, даний факт підтвердили і свідки: ОСОБА_16, ОСОБА_17, які були сусідами померлої ОСОБА_3 і за її життя спілкувалися з її рідними у тому числі і з позивачем по справі. ОСОБА_18 представляла їм позивачку як рідну племінницю.
Своє дошлюбне прізвище - «ОСОБА_1» позивач змінила у 1963 році після реєстрації шлюбу з ОСОБА_15 та зміни свого прізвища на прізвище чоловіка.
Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16 липня 1996 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Базилевич В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 277, ОСОБА_3 належала на праві власності квартира № АДРЕСА_1. Право власності на квартиру було зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19 серпня 1996 року за реєстровим номером В-2304.
ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_5.
Згідно повідомлень 4-ї Харківської державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гриб Н.М., після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, до приватного нотаріуса Гриб Н.М. із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 Інших заяв до нотаріусів не надходило. Заповітів спадкодавець не залишила. Свідоцтв про право на спадщину не видавалось.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Позивач подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані належні докази для встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3, у зв'язку з чим задовольнив також позовні вимоги про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.
Головуючий
Судді