Іменем України
29 травня 2018 року
м.Харків
справа № 645/2739/17
провадження № 22-ц/790/2717/18
Апеляційний суд Харківської області у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про захист прав споживачів за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2018 року, постановлене під головуванням судді Іващенко С.О., в залі суду в місті Харкові,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Фідобанк» про захист прав споживачів.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2018 року позов задоволено. Зобов'язано ПАТ «Фідобанк» усунути порушення умов договору від 05.12.2007 року шляхом здійснення прощення заборгованості за Траншем-2 в сумі 397 671,28грн. Визнано припиненими зобов'язання за Кредитним договором від 05.12.2007 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_1. Визнано припиненими зобов'язання за Договором іпотеки від 05.12.2007 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_1. Припинено всі обтяження які випливають з кредитного договору від 05.12.2007 року та Договору іпотеки від 05.12.2007 року, укладених між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») на квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ПАТ «Фідобанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що оскаржуване рішення суду не враховує інтереси ПАТ «Фідобанк», в якому запроваджено процедуру ліквідації. Вважає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним та пріоритетним законом відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав умови договору, а тому зобов'язання між сторонами припинилось. Проте Банк в добровільному порядку не виконує взяті за Додатковим договором зобов'язання, що порушується право позивача, яке підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») укладено кредитний договір № 014/3531/9/07449, згідно якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 100 000 дол. США, строком користування до 04 грудня 2014 року, зі сплатою 13,5 відсотків річних (а.с.4-8).
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартиру АДРЕСА_1 (а.с.54-59), а також 19 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Вінамекс» було укладено договір поруки (а.с.66-68).
03 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк» було укладено додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 05.12.2007 року з метою реструктуризації заборгованості шляхом зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти на національну валюту з можливістю подальшого прощення частини боргу.
Частиною 2 (п. 2.1, 2.2) Додаткової угоди, визначено встановлення ОСОБА_1 непоновлювальної кредитної лінії в сумі 767 921,86 грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок двома окремими траншами (Транш 1 - 370250,58 грн., Транш 2 - 397671,28 грн.), зі строком користування кредитним коштами до 04.12.2026 року, із сплатою річних процентів за відсотковою ставкою передбаченою угодою.
Зазначеною додатковою угодою було визначено порядок погашення заборгованості за кредитним договором, а також визначено порядок та умови прощення частини заборгованості при виконанні певних умов.
Так, відповідно до умов Додаткової угоди №4 до Кредитного договору позивачем, як позичальником, в строк до 04 грудня 2026 року необхідно було здійснити погашення заборгованості в розмірі вказаному в п.п. 2.2.1. Додаткового договору (Транш-1) (а.с.36-46).
Одночасно п. 4.7.8. додатку №1 до додаткової угоди №4 від 03.11.2015 року передбачено, що в разі повної сплати позивачем заборгованості за Траншем-1 Відповідачем буде прощенно заборгованість за Траншем-2 в сумі 397 671,28 грн. З моменту прощення заборгованості за Траншем -2 зобов'язання позивача перед відповідачем вважаються виконаними та як наслідок припиненими (а.с.39).
Крім того, 03.11.2015 року також було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 05.12.2007 року та договору поруки від 19.12.2007 року.
Матеріали справи свідчать про те, що 24 лютого 2017 року листом ПАТ «Фідобанк» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості зі сплати Траншу-1, у загальній сумі 112 081 грн. 08 коп. в строк до 10.03.2017 року (а.с. 135).
Згідно квитанції №21668482 від 10.03.2017 року, ОСОБА_1 здійснив погашення заборгованості зі сплати Траншу-1, у загальній сумі 112 081 грн. 08 коп. (а.с.137).
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що після сплати ним заборгованості зі сплати Траншу-1 ПАТ «Фідобанк» зобов'язувалося простити заборгованість йому за Траншем -2. Проте відповідач надав письмову відповідь позивачу, в якій зазначено, що з 19.07.2016 року ПУАТ «Фідобанк» перебуває в стадії ліквідації, через що банк не може виконати свої зобов'язання за Додатковою угодою №4 до Кредитного договору в частині прощення Траншу 2, оскільки згідно п.8 ч.2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» таке прощення заборонено законом. Вважає, що такі дії з боку відповідача не відповідають нормам закону та порушують його законні права та інтереси.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами.
За правилами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання може бути припинено за домовленістю сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно рішення Національного банку України від 20.05.2016 № 8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (а.с.107).
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» (а.с.108).
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20.07.2016 року до 19.07.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. на строк з 20.07.2016 року до 19.07.2018 року включно (а.с.109).
Відповідно до ст. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відтак Закон, після введення у відповідача Тимчасової адміністрації є спеціальний законом, який регулює правовідносини, що виникають між відповідачем та його клієнтами.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.
З дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку ( загальних зборів, спостережної ради і правління ( ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалась тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін ( ч.1, 8 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення з заявою до ПАТ «Фідобанк» з відповідним позовом до суду, в ПАТ «Фідобанк» діяла тимчасова адміністрація, тому відповідач не мав права приймати будь-які рішення стосовно кредитних договорів, ці повноваження делеговані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Із запровадженням процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» істотно змінилися обставини, у зв'язку з чим відповідач не може виконати свої зобов'язання за Додатковою угодою №4 до кредитного договору в частині прощення Траншу 2, оскільки відповідно до п.8 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» таке прощення заборонено законом.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та в порушення вимог закону прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи апеляційної скарги підтверджуються вимогами закону та фактичними обставинами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 840 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» - задовольнити.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 840грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: А.І. Колтунова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 30.05.2018 року.