2007 року січня місяця 15 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Яковенко Л.Г.
Суддів: Кузнєцової О.О., Куриленка О.С. з участю секретаря Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Залізничного району М.Сімферополя на дії державного виконавця Дорошенка Вадима Вячеславовича
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року,-
Ухвалою Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року у заяві ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Залізничного району м.Сімферополя на дії державного виконавця Дорошенка В.В. відмовлено.
Роз'яснено заявниці, що вона згідно ст.86 Закону України «Про виконавче провадження" має право звернутися з позовом про стягнення матеріального та моральної шкоди до юридичної особи, в випадку невиконання рішення за провиною цієї юридичної особи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати. Вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, ухвала являється незаконною та необгрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася у відділ державної виконавчої служби Залізничного районного управління юстиції м.Сімферополя із заявою про примусове виконання вироку Залізничного районного суду від 15 червня 2004 року у відношенні ОСОБА_2 про стягнення 1039,63 грн. У рахунок відшкодування матеріального збитку й 10000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди. 15.07.2004 року державним виконавцем Дорошенко В.В. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2
Справа № 22- ц-46/2007 р. Головуючий
в першій інстанції Якушева Т.В.
Доповідач Яковенко Л.Г.
2
на користь ОСОБА_3 і на користь Республіканської клінічної дитячої лікарні коштів.
Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем були вжиті достатні заходи для виконання рішення суду, а саме, були зроблені запити в CM БРТІ, МРЄО ДАІ, ощадний банк на предмет наявності майна у боржника ОСОБА_2 Судом встановлено, що боржник неодноразово змінював місце проживання.
Зазначене свідчить про те, що державний виконавець не мав можливості у термін шестимісячного строку виконати рішення суду, що встановлено ст..25 Закону України «Про виконавче провадження".
Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відсутність провини державного виконавця в тому, що перекази з пенсійного фонду на користь заявниці йшли як аліментні платежі. В розпорядженні за № НОМЕР_1 на ім'я Пенсійного фонду Залізничного району м.Сімферополя про стягнення с ОСОБА_2 на користь заявниці суми в розмірі 11039, 63 грн. Не вказано, що ця сума повинна стягуватися як аліментні платежі.
Суд вірно зазначив, що згідно статті 86 Закону України «Про виконавче провадження" стягувач має право звертатися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення грошових коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.
Ухвала суду являється законною та обгрунтованою, підстав для її скасування не вбачається.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду /набирає законної сили з моменту її
проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції
протягом двох місяців.