18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 травня 2018 року м. Черкаси справа № 925/127/18
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача - Геращенко М.В., за довіреністю, від відповідача - Гришак А.М., за довіреністю, від першої третьої особи - не з'явився, від другої третьої особи - Коломієць Н.В., керівник, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси справу за позовом Уманської районної ради Черкаської області до Уманської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор реєстраційної служби Олійник Аліна Анатоліївна, Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради про визнання права власності, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Уманська районна рада Черкаської області пред'явила до Уманської міської ради позов про визнання права власності на ? адміністративного будинку, який розташований на площі Леніна (Соборна), 1 у м. Умань, Черкаської область, загальною площею 2793,1 мІ, про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Уманського міського управління юстиції Олійник Аліни Анатоліївни про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 27 серпня 2015 року з індексним номером 23964789 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №42893334 від 27 серпня 2015 року, яке видане державним реєстратором реєстраційної служби Уманського міського управління юстиції. В обґрунтування позову позивач вказав на незаконність реєстрації за Уманською міською радою права власності на весь адміністративний будинок, що знаходиться на площі Соборній, 1 (колишня Леніна,1) у м. Умань і видачу їй свідоцтва про право комунальної власності на цю будівлю через відсутність для цього законних підстав, оскільки, ще в 1967 році в результаті будівництва цього приміщення згідно реєстраційного посвідчення воно зареєстровано за Уманським міськкомом, Уманським райкомом комуністичної партії, Уманським міськвиконкомом та Уманським райвиконкомом. А відповідно до Розпорядження Голови Верховної Ради України від 13.09.1991 майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, інша власність) колишніх Кримського республіканського комітету КПУ приймає на баланс Верховна Рада Кримської АРСР, обкомів партії - обласні Ради народних депутатів, міськкомів партії - міські Ради народних депутатів, райкомів партії - районні Ради народних депутатів. Отже право власності на частину в адміністративному будинку, яка належала Уманському міському та виконкому КПУ перейшло до відповідача, а частина, яка належала Уманському райкому, райвиконкому КПУ - до позивача і з 1991 року позивач та відповідач є спільними власниками адміністративного будинку, яким належить по ? відповідного об'єкту нерухомого майна. Відповідач безпідставно зареєстрував за собою право власності на весь адміністративний будинок, тим самим оспоривши право власності позивача на частину нерухомого майна, оскільки про проведення реєстрації права власності та отримання відповідачем свідоцтва про право власності на спірне майно позивач дізнався тільки зараз, тому звернувся з цим позовом, заперечуючи, що хоча він і орендував у відповідача частину приміщення, це не може свідчити про визнання ним факту належності на праві власності усієї адміністративної будівлі.
12.03.2018 Уманська міська рада Черкаської області подала до суду відзив на позов, у якому проти позову заперечила, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів того, що спірна адміністративна будівля була прийнята на баланс Уманської районної ради народних депутатів. Ця адміністративна будівля була взята на баланс виконавчого комітету Уманської міської ради у відповідності до постанови КМУ від 05.11.1991 №311 і, починаючи з 31.12.1991 по цей час, спірне приміщення перебуває на балансі виконавчого комітету Уманської міської ради, що підтверджується інвентаризаційним описом. Позивач, знав, що ця будівля належить відповідачу, оскільки ще з 2006 року на підставі договорів оренди користувався спірним приміщенням. Власником майна за договорами оренди, що укладалися з позивачем на тривалий термін залишалася міська рада, тоді як орендар користувався ним протягом строку оренди. Всі необхідні документи для державної реєстрації спірної будівлі Уманською міською радою були подані відповідачем у відповідності до вимог закону, а позивачем не надано будь-яких достовірних, належних та допустимих доказів, які вказували на протиправність дій державного реєстратора Олійник А.А. У відзиві на позов відповідач заявив про сплив строку позовної давності за заявленими позивачем вимогами і відсутність поважних причини його пропуску.
04.04.2018 відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради, подав до суду письмові пояснення, у яких проти позову заперечив, вважає, що у позові слід відмовити, оскільки власником майна є тільки міська рада. Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.02.1992 №23 «Про комунальну власність області» був затверджений Перелік підприємств, організацій, установ, майно яких відноситься до комунальної власності районів і міст обласного підпорядкування, згідно з яким майнові комплекси виконкомів районних, міських, селищних та сільських рад, їх відділів та управлінь місцевих рад народних депутатів, відділів та управлінь були передані до комунальної власності територіальних одиниць. Враховуючи, що адміністративна будівля на момент прийняття рішення про передачу у комунальну власність перебувала на балансі виконавчого комітету Уманської ради народних депутатів та входила до його майнового комплексу, що підтверджується інвентаризаційними описами станом на 31.12.1991, зазначений комплекс був переданий у комунальну власність територіальної громади м. Умань і рішенням міської ради від 23.12.1997 №3.1-16/22 включений до переліку підприємств, організацій, установ, майно яких перебуває у комунальній власності міста. Крім того, позивач визнавав право власності на спірні приміщення за Уманською міською радою, підписуючи та укладаючи договори оренди частини адміністративного приміщення починаючи з 2006 року. Державна реєстрація адміністративної будівлі проведена відповідачем з дотриманням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У письмових поясненнях третя особа також заявила про сплив строку позовної давності за заявленими позивачем вимогами.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав та мотивів викладених у ньому. Представник відповідача проти позову заперечував, дотримувався позицій, викладених у відзиві на позов. У судовому засіданні представник третьої особи, Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради, проти позову заперечила, оскільки вважає, що позивач не набув права власності на спірне майно до реєстрації цього права за відповідачем, підтримувала доводи викладені у письмових поясненнях. Перша третя особа письмових пояснень суду не надала, у судове засідання не з'явилася про причини неявки суд не повідомила. Ухвали суду направлялась державному реєстратору Олійник А.А. на адреси, які були зазначені позивачем та, які були встановлені судом (на адресу відділу державної реєстрації Уманської міської ради), однак були повернуті до суду поштовим відділення з відміткою «за закінченням строку зберігання», 03.04.2018 виконавчий комітет Уманської міської ради своїм листом повідомив суд, що державний реєстратор реєстраційної служби Олійник А.А. не перебуває у трудових відносинах з виконавчим комітетом Уманської місткої ради, тому повідомити цю особу про дату судового засідання не є можливим. Судом, з метою належного повідомлення третьої особи, було розміщено оголошення на сайті Господарського суду Черкаської області про час та місце проведення судового розгляду справ, у якій державний реєстратор реєстраційної служби Олійник А.А., залучена як третя особа.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відтак, суд прийшов до висновку, що перша третя особа повідомлена про розгляд справи належним чином, тому неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 16.05.2018 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.
Заслухавши доводи та пояснення представників позивача, відповідача та другої третьої особи, дослідивши наявні в справі матеріали, суд встановив, що 14.02.1964 рішенням виконкому Уманської міської ради депутатів трудящих, вирішено виділити земельну ділянку під будівництво адміністративного будинку на центральній площі ім.Леніна у м. Умань, для розміщення у ньому Уманського міськкому партії, обкому та виробничого колгоспного-радгоспного управління (а.с.17-18). 17 квітня 1965 року виконавчим комітетом Черкаської обласної ради депутатів трудящих «Про дольову участь в будівництві будинку партійних і радянських органів у м.Умань» №269 ухвалене рішення про прийняття дольової участі, разом з ОК КПУ у будівництві будинку партійних і радянських органів у м. Умані із розрахунку: партійні органи займають 672,0 кв.м. або 55% робочої площі будинку, а радянські органи - 552,0 кв.м. або 45% робочої площі будинку. На площі, яка займається радянськими органами розмістити Уманський міськвиконком з відділами та Уманський райвиконком з відділами згідно з переліком, що додається (а.с.19-20). На підставі рішенням виконкому Уманської міської ради народних депутатів трудящих №674 від 29.12.1966 було затверджено введення в експлуатацію адміністративного будинку, а 22.03.1967 Уманським міським бюро технічної інвентаризації, домоволодіння №1 на площі Леніна було зареєстроване за Уманським міськкомом, райкомом КПУ, міськвиконкомом та райвиконкомом. Уманським міжміським бюро технічної інвентаризації була заведена реєстраційна справа, у якій зазначено, що за планом Адміністративне приміщення позначене на плані, як «А-1», загальна земельна площа становить 2611,3 кв м, у тому числі під будівлею - 716,2 кв м, які є нежитловими, до справи долучений Генеральний план (схема) садибного ділянки №1, з будівлею по площі Леніна, міста Умань. (а.с.230-231).
Починаючи з 1991 року на підставі щорічних розпоряджень Виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів «Про проведення інвентаризації», Уманським виконкомом призначалася комісія з проведення інвентаризації основних засобів, і малоцінного інвентарю, матеріалів, які закріплені за Уманським міськвиконкомом, економічним відділом, міськархівом, міським відділом РАГС, міським комітетом фізкультури і спорту. За результатами таких інвентаризацій, відповідальними особами, були складені інвентаризаційні описи, у яких серед іншого майна, було зазначене Адміністративне приміщення 716,2 кв м (а.с.63-96). Рішеннями Уманської міської ради від 23.12.1997, від 18.12.2002 та від 20.03.2013 №4.13-35/6, був затверджений Перелік підприємств, організацій, установ, майно яких перебуває у комунальній власності міста. У цих Переліках, серед іншого, зазначений Майновий комплекс виконкому міської Ради народних депутатів, його відділів та управлінь.
Рішенням четвертої сесії Уманської міської ради народних депутатів №22-4/22 від 10.05.1995 «Про делегування повноважень представництва Фонду державного майна України у місті, було вирішено делегувати ФДМУ у місті повноваження здійснення державної політики у сфері приватизації майна, що перебуває у комунальній власності міста, зокрема, здійснення повноважень орендодавця комунального майна. Починаючи з 2006 року, відповідно до укладених з ФДМУ у м.Умань (пізніше з відділом комунального майна Уманської міської ради) договорів оренди нежитлового приміщення Уманська районна рада використовувала нежитлові приміщення, загальною площею 111,21 кв м, які розташовані у спірному приміщенні, за адресою: Черкаська область, м.Умань, площа Леніна, буд.1. Майно передавалось для розміщення Уманської районної плати.
11 серпня 2015 року державним реєстратором Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Олійник А.А. було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності Уманської міської ради на адміністративну будівлю, загальною площею 2793,1 кв м за адресою: Черкаська область, м. Умань, площа Леніна, буд. 1 та 27.08.2015 відповідачу видане свідоцтво на право власності на це майно індексний номер 42893334.
За доводами позивача, наявність між позивачем і відповідачем спору про право власності на ? спірної будівлі та відсутність факту передачі цього майна з комунальної власності району у власність територіальної громади м. Умані, без визнання права власності на конкретні приміщення у ньому й спричинив даний господарський спір. Саме за захистом свого права власності на частину вказаного приміщення позивач і звернувся до господарського суду з позовом, який розглядається у цій справі.
Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. В обґрунтування підстав виникнення у позивача права власності на спірний об'єкт позивач вказує на те, що за Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 13.09.1991, йому належить ? адміністративної будівлі у м. Умань, площа Леніна,1, як майна, що належало Уманському райкому та райвиконкому КПУ. Підстави набуття права власності, визначені у статті 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Аналогічне положення щодо набуття права власності юридичною особою публічного права, передбачене у статті 329 ЦК України, згідно з якою юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Юридичними особами публічного права є такі, що створюються незалежно від волі приватних осіб й основна діяльність яких зазвичай спрямована на здійснення спеціальних функцій (адміністративних, управлінських). Юридичні особи публічного права створюються і припиняються виключно у розпорядчому порядку і діють на підставі закону чи спеціального нормативного акту. ЦК України визначає загальне правило участі юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах: вони діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Надання статусу юридичних осіб публічного права територіальним громадам в Україні, обґрунтовується тим, що вони є суб'єктами цивільних правовідносин. До юридичних осіб публічного права слід віднести також місцеві ради, що створені територіальними громадами, що випливає із статті 143 Конституції України.
Діяльність органів місцевих рад урегульоване Законом України «Про місцеве самоврядування», відповідно до статті 2 якого, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Як визначено у статті 60 цього Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, підприємства, установи та організації та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що 22.03.1967 Уманським міським бюро технічної інвентаризації за Уманським міськкомом, райкомом КПУ, міськвиконкомом та райвиконкомом було зареєстроване домоволодіння №1 на площі Леніна у м.Умані. За Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 13.09.1991 «Про розподіл повноважень», майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, інша власність) колишніх Кримського республіканського комітету КПУ приймає на баланс Верховна Рада Кримської АРСР, обкомів партії - обласні Ради народних депутатів, міськкомів партії - міські Ради народних депутатів. Отже зазначеним Розпорядженням Голови ВРУ, було вирішено питання щодо передачі на баланс майна, яке належало райкомам партії - районним Радам народних депутатів, міськкомів партії - міським Радам народних депутатів. Разом з тим, будь-яких доказів отримання спірного майна чи вчинення Уманським райкомом народних депутатів будь-яких дій спрямованих на отримання спірного майна на баланс, позивач суду не надав. Натомість судом встановлено, що починаючи з грудня 1991 року спірне адміністративне приміщення перебувало на балансі Виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів, що підтверджується наданими копіями Інвентаризаційних описів, які містяться в матеріалах справи. Крім того, саме лише перебування нерухомого майна на балансі підприємства чи установи не свідчить про виникнення у нього права власності на це майно.
Отже для доведення того, що відповідачем порушується право власності позивача на частину адміністративної будівлі, яка знаходиться на площі Леніна,1 у м. Умань і для визнання за ним цього права, позивачу слід довести, належними доказами, підстави виникнення чи наявність у нього права власності на це майно. Саме лише посилання на Розпорядження Голови Верховної Ради України від 13.09.1991 та на подані докази щодо участі у будівництві та реєстрації за Уманським райкомом та райвиконкомом КПУ права на спірне приміщення, не підтверджують виникнення і наявності у позивача (який не є правонаступником Уманського райкому КПУ) права власності на частину адміністративної будівлі. Відповідно до статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено, що він набув право власності на ? спірної адміністративної будівлі, у порядку визначеному Законом, відтак вимога про визнання за ним права власності до задоволення не підлягає.
Щодо вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Уманського міського управління юстиції Олійник А.А. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 11.08.2015, то суд вважає за необхідне зазначити, що питання пов'язані з державною реєстрацією права власності урегульовані, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до положень цього Закону (в ред. на час прийняття оспорюваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У статті 15 цього Закону визначений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень та зазначено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Постановою Кабінету Міністрів України від 17.102013 №868, затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Зокрема, у пункті 51 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що підтверджує виникнення права державної або комунальної власності на такий об'єкт, заявник подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, документ, відповідно до якого підтверджується факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування, документ, відповідно до якого підтверджується факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Оскільки предметом спору є захист порушеного права власності на частину будівлі, шляхом визнання за ним права власності на спірний об'єкт, вимога про скасування державної реєстрації права власності за іншою особою є похідною від вимоги про визнання права власності, відтак суд не встановлює підстави наявності чи відсутності права власності на спірне майно у відповідача, а з'ясовує чи відбувалися порушення Закону чи прав позивача при проведенні реєстраційних дій уповноваженої на їх проведення особи. Позивач звертаючись з вимогою про скасування рішення державного реєстратора, у своїй позовній заяві не вказав жодної підстави, яка б свідчила про те, що державним реєстратором дія з реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості була проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чи Постанови Кабінету Міністрів України від 17.102013 №868 чи будь-якого іншого правового акту. З огляду на встановлені обставини справи, надані позивачем докази та недоведеність права власності на ? частини адміністративного будинку, суд прийшов до висновку, про необґрунтованість та безпідставність цієї вимоги позивача.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 42893334 від 27.08.2015, суд зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, та яке не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, а також не є правовим актом у розумінні господарського та цивільного законодавства. Главою 29 ЦК України, якою визначені способи захисту права власності, чи іншими норми цього Кодексу не передбачено такого способу захисту права власності як визнання документу, який не є правовим актом, недійсним, незаконним чи його скасування. Отож за правилами визнання недійсними правочинів і визнання незаконними правових актів не можна визнавати недійсними або незаконними документи, які за своїм змістом не є правочинами та правовими актами. Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності відповідача на спірну адміністративну будівлю не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту права власності, тому ця вимога не може бути задоволена.
Щодо застосування судом позовної давності до спірних правовідносин, про застосування якої просили представник відповідача та третьої особи, то оскільки судом не встановлювався час та підстава виникнення права власності відповідача, а проведення державної реєстрації, яке оспорюється позивачем відбулося 11 серпня 2015 року, то з огляду на загальний строк позовної давності у три роки, позивачем не пропущено строку для захисту свого права у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові Уманській районній раді Черкаської області суд відмовив повністю, судові витрати покладаються на нього та не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 29.05.2018
Суддя О.І.Кучеренко