вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.05.2018
Справа № 904/1251/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради, смт. Межова
про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 2 233 грн. 92 коп.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради (далі - Відповідач) про стягнення 66,00 грн. - інфляційних втрат, 372,25 грн. - 3% річних та 1 795,67 грн. - пені.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 571/14-БО-3 від 27.11.2013 року в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою суду від 02.04.2018 відкрито провадження у справі № 904/1251/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
В порушенням вимог ухвали суду від 02.04.2018 року, яка вручена Відповідачу 05.04.2018, останній відзив на позовну заву не надав, у зв'язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
27.11.2013 між Позивачем (далі - Продавець) та Відповідачем (далі - Покупець) укладено договір № 571/14- БО-3 купівлі-продажу природного газу.
Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покуплю у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 200 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі (а.с. 15).
За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)=20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика)(101,325 кПа). (п. 2.3. Договору).
Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (пп. 2.1.2 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.
Згідно з пунктом 5.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 8 від 15.12.2014 року), ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 626 791 грн. 05 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 29-35).
Як зазначає позивач, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив вимоги п. 6.1 договору.
Згідно наданого суду розрахунку (а.с. 12-14), Відповідач допустив порушення строків оплати природного газу спожитого у січні 2014 року, остаточна оплата якого була здійснена 07.04.2014 року, а також, строків оплати за газ, спожитий в жовтні 2014 року, повна оплата якого здійснена 02.12.2014 року.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, Позивач вимагає стягнення 66,00 грн. - інфляційних втрат, 372, 25 грн. - 3% річних та 1 795, 67 грн. - пені.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем здійснено нарахування пені за загальний період прострочення з 15.02.2014 року по 06.04.2014 року та за період 15.11.2014 року по 01.12.2014 року по кожному акту окремо.
На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2014 року по 01.12.2014 року, по кожному акту окремо.
Крім того, Позивач вимагає стягнення суми інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року включно.
30.11.2016 набрав чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас, частиною третьою статті 7 Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту наведених норм матеріального закону, слід дійти висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, застосування приписів якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідної норми права, викладені в постанові Верховного Суду по справі № 927/1152/16 від 07.02.2018 року.
З огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення пені, трьох процентів річних та втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість була погашена Відповідачем до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», заявлені до стягнення нарахування підлягають списанню в силу приписів статті 7 названого Закону, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на Позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.05.2018
Суддя О.В. Ліпинський