Провадження № 2/742/672/18
Єдиний унікальний № 742/1395/18
29 травня 2018 року м.Прилуки Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,
секретаря - Тищенко О.М.,
за участі сторін провадження:
позивача - ОСОБА_1,
представника органу опіки та піклування
Прилуцької РДА - Юдко І.Д.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 742/1395/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Прилуцької районної адміністрації про позбавлення батьківських прав -
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 03.05.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 позовною заявою про позбавлення батьківських прав.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач по справі є матір'ю двох малолітніх доньок ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, проте вона з ними не проживає та свідомо нехтує власний обов'язок щодо створення їм належних умов для фізичного та духовного розвитку, у зв'язку з чим просить позбавити її батьківських прав щодо дітей.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
3. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, пояснивши, що з січня 2018 року відповідач, взагалі залишила малолітніх дітей та почала проживати окремо, вихованням дітей не займається та не піклується. В побуті достатньо тривалий період часу веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями.
4. Відповідач - ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, причини не з'явлення суду не повідомила, відзиву на позов не подала /а.с.39/.
5. Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача, надавши аналогічні пояснення позивачеві, тим самим підтвердивши факт свідомого та тривалого нехтування відповідачем обов'язку щодо виховання малолітніх дітей.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
6. Оскільки відповідач, з огляду на вимог ст.128 ЦПК України, був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, проте в судове засідання не з'явився без повідомлення причин, а прокурор не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що узгоджується з вимогами ст.280-281 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин.
7. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження відповідно серіями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, виданих виконкомом Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області /а.с.11-12/.
8. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 13.10.2017 року, яке набрало законної сили, підтверджується факт розлучення між сторонами по справі /а.с.10/.
9. Згідно довідки № 250, виданої виконкомом Івковецької сільської ради від 16.04.2018 року, відповідач по справі не проживає за місцем проживання позивача та своїх малолітніх дітей /а.с.23/.
10. Як вбачається з висновку Прилуцької РДА від 19.04.2018 року, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітніх дітей є доцільним та відповідатиме інтересам останніх /а.с.13-15/.
11. Відповідно до висновку виконавчого комітету Івковецької сільської ради Прилуцького району від 10.04.2018 року, наданого на виконання відповідного рішення № 33 від 27.02.2018 року, позбавлення батьківських прав відповідача по справі, з метою вирішення соціальних прав та житлових умов її малолітніх дітей, є необхідністю /а.с.16,22/.
12. Факт системного неналежного виконання ОСОБА_3 батьківських обов'язків, незабезпечення санітарно-гігієнічних умов проживання та харчування, підтверджується клопотаннями керівників навчальних та медичного закладів, де навчаються ті обслуговуються її малолітні доньки. /а.с.17-18/.
13. Згідно комісійного акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 від 14.04.2018 року, мати малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з січня 2018 року разом з ними не проживає, участі в їх утриманні та вихованні не приймає. Натомість, позивач по справі самостійно створив дітям належні побутові умови для їх проживання та розвитку. Члени комісії вирішили, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам двом малолітнім доньок /а.с.21/.
14. Під час судового розгляду відповідно до вимог ст.12 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року на виконання права дитини бути заслуханою з питань, що її торкаються, реалізуючи приписи ст.171 СК України, судом була заслухана думка дитини. Зокрема, ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає з батьком - позивачем по справі, який за нею постійно піклується та доглядає, на відміну від матері, оскільки постійно зловживає спиртними напоями. Участі в її житті відповідач по справі взагалі не приймає. Аналогічні пояснення були надані і ОСОБА_6, підтвердивши відсутність ролі матері в вихованні малолітніх дітей. Слід зазначити, що незважаючи на вік дітей, останні ствердно заявляють про небажання проживати з матір'ю через її зневажливе ставлення до них.
V. Оцінка суду.
15. Суд звертає увагу, що втручання в право відповідача на сімейне життя здійснюється згідно законом, зокрема на підставі ст.ст.164-167 СК України, є вочевидь необхідним та обумовлене захистом прав, інтересів малолітніх ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2
16. Згідно з ст.ст.9,18 Конвенції про права дитини держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
17. Положеннями ч.3 ст.51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального
забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
18. Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Положеннями ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її стан здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому факт проживання когось з батьків окремо від дітей не впливає на обсяг їх батьківських прав та обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст.166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
19. Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Аналогічна позиція зазначена у ст.180 СК України, якою передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
20. Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.п.15,16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
22. В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню малолітніх дітей, визначених ст.150 СК України, фактично самоусунувшись від них, зловживає спиртними напоями. ОСОБА_3 не надає дітям матеріальної допомоги, не забезпечує необхідне харчування, не піклується ані про їх здоров'я, ані про моральний стан, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Слід також зауважити, що відповідач, будучи обізнаною про наявність даного позову в суді, в спростування заявлених позовних вимог не надала жодного доказу, тим самим продемонструвавши власну байдужість щодо малолітніх дітей.
Вище зазначені докази, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання є переконливими, достатніми і свідчать про системне та тривале ухилення ОСОБА_3 від виконання власних батьківських обов'язків, а відтак наявні беззаперечні правові підстави, з огляду на вимоги ст.164 СК України, для позбавлення її батьківських прав.
23. Проте, в цій ситуації суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам малолітніх дітей і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини без позбавлення батьківських прав, з огляду на приписи п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
24. Згідно з п.1 ст.3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
25. За фактичних обставин справи встановлено, що ініціатором окремо проживання від малолітніх дітей є саме позивач по справі. Тривала бездіяльність щодо усвідомленого самоусунення від батьківських обовязків не обумовлено поважними чи винятковими обставинами. Пасивна поведінка відповідача по справі та не з'явлення до суду, незважаючи на неодноразові виклики, підтверджують відсутність її бажання відновити родинні стосунки з власними дітьми. Об'єктивно, що продовження проживання малолітніх дітей з позивачем по справі відповідатиме їх інтересам, а проживання з відповідачем є вочевидь неприйнятним.
26. Згідно до вимог ст.9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Враховуючи конкретні обставини справи, що підтверджується наданими в розпорядження суду доказами, та категоричну позицію позивача, думку малолітніх дітей, суд не вбачає можливості для застосування до ОСОБА_3 попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
В зв'язку з тим, що поведінка відповідача може мати зворотній характер, а інтереси дітей наразі мають першочергове значення в даній справі, суд приходить до переконання про необхідність на даний момент застосування саме крайнього заходу впливу - позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Застосування ж інших заходів впливу, на думку суду, буде становити загрозу психологічному стану та здоров'ю дітей, що є неприпустимим. Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому статтею 169 СК України, окрім того даний захід не виключає і можливість побачення останньої з власними малолітніми дітьми.
27. Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи.
Керуючись ст.ст.19,150,164-167 СК України, ст.ст.81,141,247,265,268,273,280 ЦПК України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Прилуцької районної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
2. Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2
3. Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Прилуцького
міськрайонного суду В.Г. Павлов