провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/3136/2018
17 травня 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Довгопола А.В.
за участю:представника позивача ОСОБА_1 (ОСОБА_2.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року постановлену під головуванням судді Голосіївського районного суду міста Києва Ладиченко С.В.
в цивільній справі № 752/20752/17 за скаргою ОСОБА_2 на дії та постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Києва Коваль Любов Іванівни, зацікавлена особа стягувач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. Посилаючись на протиправність дій державного виконавця, яка полягає у відкритті виконавчого провадження від 04.09.2017 №54629393 після спливу строку виконання рішення суду визначеного ст.22 Закону «Про виконавче провадження» у один рік.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2018 року відмовлено у задоволенні скарги.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, де ставилось питання про її скасування та постановлення нової ухвали про задоволення скарги. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню в даних спірних відносинах, а саме: ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду від 11.12.2014 року був пред'явлений до виконання поза межами строків встановлених даною статтею, а саме 01.09.2017 року.
Відповідно до п. 8 ч.1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці ( відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року 1402 - VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним, справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник ВДВС, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомив ( а.с.160).
Представник зацікавленої особи в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомив.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так судом при розгляді справи було встановлено, що рішенням Апеляційного суду місті Києва від 11.12.2014року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.10.2014 року яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором №1671/ФКВ-02 від-07.11.2007 року на загальну суму 1 052 146,77 гривень.
Голосіївським районним судом міста Києва 22.05.2017 року за вказаним вище рішенням був виданий виконавчий лист № 2/752/4199/14.
Згідно матеріалів виконавчого провадження, 01.09.2017 року до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби на виконання надійшов виконавчий лист № 752/4943/14-ц виданий 22.05.2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ « Дельта - банк» заборгованість за кредитним договором № 1671/ФКВ- 07 від 07.11.2007 року.
04.09.2017 року старшим державним виконавцем Коваль Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54629393, копії якої направлено сторонам до відома та виконання.
Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження був накладений арешт на майно боржника, у зв'язку з чим внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та Державного реєстру прав на нерухоме манно.
Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з вимог Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»№ 1404 -У111 від 02.06.2016 року вказуючи на правомірність дій державного виконавця щодо відкриття провадження.
Доводами апеляційної скарги є посилання на безпідставність застосування судом першої інстанції норм Закону №1404-VIII від 02.06.2016 року п.5 Перехідних положень, оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання закінчився 10.12.2015року, тобто за довго до набрання його чинності.
Також, скаржником наголошується, що судом взагалі не досліджувалось незаконність дій державного виконавця, оскільки відповідно до приписів ч.4 ст. 265 ЦПК України мотивів відхилення доводів скаржника щодо незаконності дій державного виконавця в судовому рішенні судом не наведено.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування постановленого судового рішення.
Так як станом на 05жовтня 2016 року (дату набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавчий документ за вказаним судовим рішенням не видавався.
22.05.2017 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання ПАТ « Дельта - банк» 01.09.2017 року.
Постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 04 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.
Згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № N 1404-VIII від 02червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюється для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У даній справі, виконавчий лист судом було видано 22 травня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом N 1404-VIII, тому строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися саме цим Законом з урахуванням його Прикінцевих та перехідних положень і становити три роки з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (11 грудня 2014року).
Зазначення судом у виконавчому листі ( при його видачі) іншого строку пред'явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги в частині того, що судом в оскаржуваній ухвалі також не зазначено мотивів, з яких клопотання скаржника подане під час розгляду справи про зупинення стягнення було залишено без розгляду.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі « Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Як вбачається із тесту скарги, скаржник оскаржувала дії державного виконавця з підстав відкриття виконавчого провадження після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та необхідністю вирішення питання зняття арешту із майна ( а.с. 26 -28). Клопотання щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого документу було подано скаржником до суду першої інстанції. При цьому матеріали справи не містять у собі доказів на підтвердження його розгляду судом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 375, 383, 384, 387 ЦПК України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.
Суддя - доповідач:
Судді: