16 травня 2018 року м. Київ
Справа № 752/24465/17
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/4211/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
секретар Лісовська А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року, постановлену під головуванням судді Колдіної О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна,
В листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував судове рішення щодо залишення позову без розгляду. Крім того, судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, які були відомі суду при постановлені оскаржуваної ухвали. Також, суд не звернув уваги на те, що позов ОСОБА_3 повинен був бути залишений без розгляду з іншої, встановленої законом підстави. Окрім того, на його думку, Голосіївський районний суд м. Києва не є «судом, встановленим законом», оскільки при відкритті провадження у справі було допущено порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
15 грудня 2017 року набув чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі (а.с.121).
ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував, вказував, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не подавав.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про місце, дату і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що, подана ОСОБА_3 заява про залишення позову без розгляду не порушує права сторін і є беззаперечним правом самого позивача, яким він розпорядився на власний розсуд через свого представника.
Оспорюючи такий висновок суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 посилається на необ'єктивне та неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права. Також, зазначає, що суд не навів обґрунтованих мотивів щодо задоволення заяви позивача та залишення його позову без розгляду.
При перевірці доводів скарги судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
21 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 з позовом про повернення безпідставно набутого майна (а.с.2-11).
23 листопада 2017 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. відкрито провадження за вказаною позовною заявою (а.с.49).
У відповідності до ст. 107 ЦПК України у редакції 2004 року, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Частиною 1 статті 109 ЦПК України у редакції 2004 року, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Згідно ч. 1 ст. 113 ЦПК України у редакції 2004 року, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Отже, ОСОБА_3 пред'явив позов до Голосіївського районного суду м. Києва за його власним вибором, а саме, за місцем зареєстрованого проживання відповідача 1 - ОСОБА_4 (а.с.2).
Провадження у даній справі було відкрито за правилами цивільно-процесуального законодавства, чинного на момент подачі позову до суду.
При відкритті провадження у справі судом одночасно роз'яснюється право її оскарження лише в частині недотримання правил підсудності, але, як убачається з матеріалів справи, сторона відповідача ухвалу в цій частині з моменту відкриття провадження не оскаржувала, а тільки після набрання чинності нового ЦПК України в ході розгляду справи звернулася з клопотанням про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю (а.с.96-98).
Посилання скаржника, що справа повинна була бути передана за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки, стороною основного зобов'язання, з якого виник даний спір, є ОСОБА_2, місце проживання якого зареєстровано в Шевченківському районі м. Києва, є безпідставними, так як, позивач, використовуючи своє процесуальне право, визначене чинним законодавством, пред'явив позов у відповідності до положень ст. 113 ЦПК України у редакції 2004 року.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що Голосіївський районний суд м. Києва не є «судом, встановленим законом», апеляційний суд відхиляє.
Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта щодо інших підстав залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, виходячи з наступного.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) (а.с.83-84). Обґрунтовуючи дане клопотання зазначав, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №752/24459/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення боргу та стягнення безпідставно отриманих коштів. Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на одних і тих самих обставинах та доказах, що й у справі №752/24459/17 (а.с.87-91).
Як убачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито 23 листопада 2017 року, а у справі №752/24459/17 лише 05 лютого 2018 року, що значно пізніше (а.с.85-86). А тому, залишенню без розгляду підлягає позов, провадження у справі за яким відкрито пізніше.
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Через канцелярію суду 05 березня 2018 року уповноваженим представником ОСОБА_3 було подано заяву про залишення позову без розгляду (а.с.101).
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
В силу положень зазначених вище норм, залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача, є обов'язком суду.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України це є правом позивача і таке право не може бути обмежене судом.
Доводи ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 зроблених судом висновків не спростовують, на їх правильність не впливають та не ґрунтуються на вимогах цивільно-процесуального законодавства, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів враховує і те, що залишення позову ОСОБА_3 без розгляду не порушує будь-яких прав відповідача ОСОБА_2
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням норм процесуального права, а тому,апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль