Ухвала
Іменем України
23 травня 2018 року
м. Київ
провадження № 51-2627км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілої
ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 червня 2013 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вказаним вироком засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ленінське Узгенського району Республіки Киргизстан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Херсонського обласного суду від 10 вересня 1996 року за ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 123, ч. 1 ст. 222, ст. 100, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, звільненого 27 грудня 2001 року на підставі постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2001 року із заміною невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 1 місяць 28 днів на умовне засудження з встановленням іспитового строку 1 рік 1 місяць 28 днів,
- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна;
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 11 червня 2013 року апеляції засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишений без зміни.
За вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він близько 23 год. 28 жовтня 2009 року, діючи за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, направлених на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи на автомобільній стоянці, розташованій при в'їзді у м. Цюрупинськ Херсонської області, отримав інформацію про те, що у мешканця с. Комуна Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_11 є велика сума грошових коштів. Після чого він на автомобілі «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибув до буд. АДРЕСА_3 , де, використовуючи надану інформацію про місце розташування кімнат у вказаному будинку, через вікно проник разом із двома особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, до будинку, де вчинив розбійний напад на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, яке виразилося у погрозі застосування помпової рушниці, гладкоствольної вогнепальної зброї, обрізу мисливської рушниці «ІЖ-58М» 12 калібру, ручної короткодульної вогнепальної зброї револьверу «КОРНЕТ-С», а також з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, шляхом нанесення декількох ударів руками і ногами по тулубу і голові ОСОБА_11 , зв'язуванні рук і ніг ОСОБА_11 та ОСОБА_12 липкою стрічкою, чим спричинили ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження у виді садна обличчя, живота, в проекції колінних суглобів, тильної поверхні лівої стопи, садна правого стегна.
Під час виконання розбійного нападу у ОСОБА_6 виник умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 з корисливих мотивів, який не охоплювався загальним умислом, і він, діючи самостійно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у виді смерті ОСОБА_11 , використовуючи мисливську зброю «Бекас 16м авто», належну потерпілому, направив ствол рушниці в бік потерпілого, котрий в цей час лежав зв'язаним на підлозі, і шляхом натискання на спусковий гачок здійснив постріл у спину останнього, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.
Смерть ОСОБА_11 настала від вогнепального поранення органів грудної порожнини, супроводжуваного їх пошкодженням та рясною крововтратою.
Після цього ОСОБА_6 заволодів майном потерпілих на загальну суму 11 610 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що обвинувальний висновок не затверджений прокурором, сторона захисту не ознайомилася з матеріалами справи в повному обсязі, не була повідомлена про дату попереднього розгляду справи. Указує, що місцевий суд послався на докази, які не були досліджені в судовому засіданні, а ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. У доповненнях до касаційної скарги засуджений зазначає, що судом першої інстанції були порушені його права, оскільки йому не було надано можливості допитати потерпілу ОСОБА_12 .
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 , його захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_13 підтримали подану касаційну скаргу з доповненнями і просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
Відповідно до змісту ст. 323 КПК України 1960 року в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам із точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України 1960 року. При цьому усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Як свідчать дані протоколу судового засідання і зміст вироку, суд першої інстанції при розгляді справи за обвинуваченням ОСОБА_6 дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, повно й всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 року, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, із яким погоджується і колегія суддів.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 є належно мотивованими та ґрунтуються на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.
В основу вироку обґрунтовано покладені дані, установлені, зокрема, із: показань потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 ; показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; даних протоколу огляду місця події від 29 жовтня 2009 року; додаткової судово-медичної експертизи від 09 березня 2010 року; висновків медико-криміналістичних експертиз; висновків судово-імунологічних експертиз; протоколу виїмки від 29 жовтня 2009 року; висновку балістичної експертизи; протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 12 листопада 2009 року тощо.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджуються даними наведених письмових доказів по справі, результати оцінки яких детально обґрунтовані судами першої та апеляційної інстанцій.
Зібраним по справі доказам суд дав належну оцінку, повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи і дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_6 злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за обставин, установлених судом, за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.
Таких же висновків дійшла колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23 січня 2014 року, переглядаючи судові рішення щодо ОСОБА_6 за касаційними скаргами захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 , у тому числі й з підстав відсутності у діях останнього складу злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що суд у вироку послався на недосліджені в судовому засіданні докази не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами кримінальної справи, зокрема протоколами судових засідань від 22 травня, 11 жовтня 2012 року. Крім того, в матеріалах справи є клопотання, підписане ОСОБА_6 та його захисниками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , про не дослідження доказів щодо смерті ОСОБА_11 , оскільки факт смерті останнього ніким не оспорюється.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, зокрема, щодо порушення правил допиту свідків, покладення в основу обвинувального вироку суду доказів, що не були досліджені в судовому засіданні, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час вивчення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 .
Твердження засудженого про те, що обвинувальний висновок не затверджений прокурором, спростовується матеріалами кримінальної справи, відповідно до яких наявний у справі обвинувальний висновок по кримінальній справі щодо ОСОБА_6 був затверджений заступником прокурора Херсонської області 15 червня 2011 року (т. 4 а.с. 225-257).
Не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого про не ознайомлення його та його захисників з матеріалами справи під час досудового слідства, оскільки в матеріалах справи містяться протоколи пред'явлення обвинуваченому та його захисникам матеріалів справи щодо ОСОБА_6 у чотирьох томах (т. 4 а. с. 218, 219, 220). Твердження засудженого про те, що матеріали справи відправлені до суду в значно більшому обсязі, ніж вони були надані для ознайомлення стороні захисту, є безпідставними, оскільки після протоколів пред'явлення обвинуваченому та його захисникам матеріалів справи в четвертому томі міститься лише обвинувальний висновок та відповіді на заявлені клопотання сторони захисту.
Також судом правильно призначено ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі, та враховано, що засуджений вчинив особливо тяжкі злочини, унаслідок яких, у тому числі, загинула особа, дані про особу винуватого, який раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, відсутність обставин, які пом'якшують покарання.
Апеляційний суд, ретельно перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про безпідставність доводів апеляцій засудженого та його захисника і зазначив про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин скоєних злочинів, доведеність вини засудженого у їх вчиненні, на спростування доводів апеляцій навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, які ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.
Висновки суду про залишення апеляцій засудженого та його захисника без задоволення, усупереч доводам касаційної скарги засудженого, судом апеляційної інстанції належним чином мотивовані, а ухвала апеляційного суду є достатньо обґрунтованою відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, із зазначеними у ній висновками погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.
У зв'язку з наведеним, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу з доповненнями останнього - без задоволення.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3