Постанова
Іменем України
24 травня 2018 року
м. Київ
справа № 545/1680/16-к
провадження № 51-2891км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170000000898, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лохвиця Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України;
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та на підставі ст.75 КК Українизвільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ст. 76 КК України.
17 січня 2017 року Апеляційний суд Полтавської області задовольнив апеляційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області, скасував указаний вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_7 покарання, та постановив свій вирок, за яким засудив останнього за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
15 грудня 2016 року близько 18:30 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2108, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою «Київ-Харків-Довжанський» у Полтавському районі на 342 км + 792 м вказаної дороги порушив вимоги пунктів 2.9, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості та прийомів керування, які б дозволили йому безпечно керувати транспортним засобом, не справився з керуванням, маючи при цьому технічну можливість шляхом застосування екстреного гальмування запобігти дорожньо-транспортній пригоді, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини, з подальшим наїздом на металеве бар'єрне огородження та перекиданням керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого пасажир ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які спричинили його смерть.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 стверджує про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання Апеляційним судом Полтавської області. Зазначає, що апеляційний суд призначаючи ОСОБА_7 покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, не повною мірою врахував дані про особу ОСОБА_7 , який задовільно характеризувався за місцем проживання, добровільно відшкодував збитки на суму близько 90000 грн, а також позицію потерпілих, які просили призначити покарання, звільнивши від його відбування з випробуванням з встановленням іспитового строку. Також звертає увагу, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України правильно врахував конкретні обставини вчиненого злочину, те, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільно характеризувався, добровільно відшкодував завдану шкоду, а потерпілі просили не позбавляти волі обвинуваченого, а також пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини. Просять вирок Апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України у касаційній скарзі не заперечується.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.
Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_7 прокурор подав апеляційну скаргу, висуваючи вимогу про скасування вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року щодо ОСОБА_7 у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, зазначав про неправильне застосування судом ст. 75 КК України та просив постановити новий вирок суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора, і дійшов висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та постановлення в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.
При цьому апеляційний суд визнав слушними твердження прокурора про те, що звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, місцевий суд не повною мірою врахував тяжкість вчиненого злочину, наслідки, що настали, грубість порушення Правил дорожнього руху України, у тому числі вчинених у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_10 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, Апеляційний суд Полтавської області врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, наслідки, що настали, а саме загибель особи, дані про засудженого, який раніше не судимий, добровільно відшкодував завдану шкоду. Також апеляційний суд врахував як пом'якшуючу покарання обставину те, що ОСОБА_7 щиро каявся, а обтяжуючою - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Одночасно апеляційний суд при постановленні вироку дійшов правильного висновку про те, що характеризуючі дані засудженого та інші наведені у вироку суду першої інстанції обставини у сукупності не дають підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням статті 75 КК України, оскільки істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і не свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та обґрунтовано прийняв рішення про можливість виправлення засудженого в умовах ізоляції від суспільства шляхом призначення основного покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на викладене, призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Доводи захисника ОСОБА_6 , викладені у їх касаційній скарзі про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, у тому числі з урахуванням попереднього відшкодування шкоди потерпілим на суму 3000 доларів США, є безпідставними.
Врахування думки учасників судового розгляду щодо виду та міри покарання є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку Апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2017 року з мотивів невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості, а отже і в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , п. 15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3