Ухвала
Іменем України
29 травня 2018 року
м. Київ
справа № 264/5488/16-к
провадження № 51-6345 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Іллічівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_5 .
Вироком Іллічівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя Донецької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше двічі судимого, останній раз вироком Іллічівського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року за статтями 190, 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 2 місяці; звільненого від відбування покарання на підставі ухвали суду від 17 червня 2016 року у зв'язку з хворобою,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи неодноразово судимий, 12 вересня 2016 року в денний період часу, з корисливих мотивів, проник через відкриту кватирку до будинку АДРЕСА_2 , де з кімнат таємно викрав чуже майно на загальну суму 5 400 грн, з місця вчинення злочину втік, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 березня 2018 року вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи, доведеності вини та юридичної оцінки його дій, просить змінити вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке, на його думку, є занадто суворим. Вказує, що хоча злочин, за який засуджено ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких, вчинений особою, яка неодноразово судима, проте, тяжких наслідків не настало, оскільки потерпіла немає ніяких претензій до засудженого. Крім того, зазначає, що ОСОБА_5 ухвалою суду від 09 червня 2016 року був звільнений від подальшого відбування покарання, призначеного вироком суду від 19 жовтня 2015 року за хворобою, має ряд тяжких захворювань, а саме: туберкульоз легенів, кандидоз ротової порожнини, перебуває на обліку в Маріупольському центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом з діагнозом ВІЧ-інфекція IV клінічна стадія, і з медичної точки зору йому залишилось жити 1 - 1,5 місяці, у зв'язку з чим тримання засудженого в умовах виправної установи є неможливим через відсутність ефективного лікування. При цьому, посилаючись на положення частин 2, 3 ст. 50 КК, мотивує свою скаргу тим, що ОСОБА_5 визнав свою вину, щиро розкаявся, під час відбування покарання за попереднім вироком характеризувався позитивно, приймав участь у суспільному житті установи, став на шлях виправлення і перевиховання та проходить курс лікування від наявних у нього захворювань, а тому є всі підстави для застосування ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, поєднане з проникненням у житло та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК в касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Касаційна скарга не містить доводів про істотне порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення або призвели до порушення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Що стосується покарання ОСОБА_5 , яке, на думку захисника, є занадто суворим з огляду на всі наведені у касаційній скарзі обставини, то з цими доводами погодитися не можна.
Згідно зі ст. 65 КК, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Частиною 1 ст. 75 цього Кодексу передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, у конкретному випадку суд першої інстанції виходив із сукупності всіх обставин справи, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані, які характеризують особу засудженого та інші обставини. Зокрема, суд зазначив, що ОСОБА_5 раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не працює, суспільно-корисною працею не займається, перебуває на обліку у протитуберкульозному та наркологічному диспансерах м. Маріуполя, хворіє на інфекцію вірусу імунодефіциту людини IV клінічної стадії, туберкульоз легенів, кандидоз ротової порожнини, хронічний вірусний гепатит, виразкова хвороба шлунку, а також визнав його визнання вини, щире каяття та відшкодування потерпілій матеріальної шкоди обставинами, які пом'якшують покарання.
При цьому, суд врахував, що ОСОБА_5 , який 09 червня 2016 року був звільнений від відбування призначеного попереднім вироком покарання, 12 вересня 2016 року вчинив новий злочин.
Вказані обставини надали суду першої інстанції підстави для висновку, що виправлення та перевиховання засудженого в цілях недопущення вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства. Підстав для застосування ст. 75 КК суд не знайшов. Призначене судом першої інстанції засудженому ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Апеляційний суд, як убачається зі змісту ухвали від 06 березня 2018 року, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, дав на них мотивовану відповідь та не знайшов підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання, повною мірою врахувавши всі обставини, в тому числі й наявність у засудженого ряду тяжких захворювань, та зазначив, що покарання призначено ОСОБА_5 в мінімальному розмірі, встановленому санкцією норми кримінального закону, за яким його визнано винним.
Ухвала апеляційного суду містить належну оцінку доводам апеляції захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, а також докладні мотиви їх відхилення. Таким чином, апеляційний суд виконав вимоги ст. 419 КПК.
Захисник у касаційний скарзі не навів підстав вважати обране ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через суворість і переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів у частині призначення покарання засудженому.
Оскільки з наведених у касаційній скарзі захисника мотивів убачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 .
Беручи до уваги наведене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Іллічівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3