Постанова
Іменем України
23 травня 2018 року
м. Київ
справа № 461/7500/15-ц
провадження № 61-7067св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Хопти С. Ф.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л. Д., від 07 грудня 2015 року і ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Бойко С. М., Крайник Н. П., Берези В. І., від 12 травня 2016 року та касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова, у складі головуючого судді Мисько Х. М., від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В., від 29 червня 2017 року,
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2008 року між та ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 60 900, 00 доларів США з терміном погашення до 25 лютого 2016 року шляхом внесення щомісячних платежів зі сплатою 12,75 % річних на суму залишку заборгованості. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 березня 2008 року укладено договір поруки між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 Банк зазначив, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 05 червня 2015 року виникла заборгованість у загальній сумі 16 091, 56 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 350 292, 34 грн.
На підставі викладеного банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у вищевказаному розмірі.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк». Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму боргу за кредитним договором від 13 березня 2008 року № CL22929 у розмірі 16 091, 56 доларів США, що становить 350 292, 34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, останній має нести цивільно-правову відповідальність, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов'язань.
12 травня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
У грудні 2015 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору удаваним в частині визначення валюти кредитування - долару США.
Позовна заява мотивована тим, що сторони умисно вказали валютою кредитування долар США з метою зменшення розміру процентної ставки (плати за кредит).
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 грудня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_3 повернуто заявнику.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2016 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 грудня 2015 року скасовано, а справу за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору удаваним направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний кредитний договір не є удаваним, оскільки під час його укладання сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору, точно визначили у договорі свої наміри, зокрема і визначили валюту зобов'язань.
29 червня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що сторони, укладаючи спірний правочин, не мали на меті інших цілей, ніж ті, що передбачені чинним законодавством України для кредитних договорів, а саме: банк зобов'язався надати позичальнику кредит у відповідному розмірі в іноземній валюті, а позичальник зобов'язався повернути кредит у тій же валюті, в якій він його отримав, у строки, встановлені договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
14 червня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3подано касаційні скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2016 року.
У поданих касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2016 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційних скарг обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Судами не було враховано, що позивач не надав доказів видачі кредитних коштів. Судом не було вирішено питання про зупинення провадження у справі, незважаючи на наявність відкритого Оболонським районним судом міста Києва провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору, а також нерозглянутого зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору удаваним у частині визначення валюти кредитування - долару США.
У серпні 2017 року ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Укладений між сторонами кредитний договір у частині визначення валюти кредитування є удаваним, оскільки кредит видавався у гривні.
06 вересня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2016 року.
02 лютого 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
08 вересня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 нарішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року.
11 грудня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору удаваним в частині визначення валюти кредитування призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
06 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
07 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 13 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством (в подальшому перейменованим на публічне акціонерне товариство) «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CL22929 з додатками до нього (а.с. 15-23), згідно з якими (пункт 1.1 кредитного договору та додаток № 1) кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 60 900, 00 доларів США на строк до 25 лютого 2016 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених у цьому договорі, додатку № 1 та додатку № 2 до нього.
Згідно з додатком № 1 до кредитного договору (а.с. 22) процентна ставка за користування кредитними коштами становить 12,75 % річних, а у разі прострочення сплати платежу - 38,25 % (підвищена процентна ставка), сума щомісячного платежу - 1 014, 98 доларів США, яку необхідно вносити до 25-ого числа кожного місяця.
Додатком № 2 до кредитного договору (а.с. 23-24) визначено графік щомісячних платежів, в якому зазначено їх розмір та дату їх внесення позичальником на користь банку.
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечене порукою ОСОБА_3 на підставі договору поруки від 13 березня 2008 року, укладеного між банком та поручителем (а.с.25), та заставою транспортного засобу марки «LEXUS», модель - ES-350 на підставі договору застави від 13 березня 2008 року, укладеного між банком та позичальником (а.с.153-158).
Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору, кредит надавався: на придбання позичальником автомобіля марки «LEXUS», модель - ES-350 за договором №28/02-08 від 28 лютого 2008-03-13 року, укладеного з ТзОВ «РІК-АВТОЦЕНТР»; на погашення заборгованості позичальника перед страховою компанією щодо сплати страхової премії за договором №200.0069937 від 07 березня 2008 року, укладеного між позичальником та ТДВ «Альянс Україна»; на погашення заборгованості позичальника перед кредитодавцем щодо сплати винагороди за ініціювання кредиту за цим договором.
За умовами пункту 3.1 кредитного договору кредит позичальникові надається наступним чином: пункт 3.1.1 у разі надання кредиту у національній валюті України, кредитодавець надає кредит шляхом банківського переказу коштів (усієї суми кредиту) на поточний рахунок позичальника у валюті кредиту, зазначений у додатку № 1 до договору і відкритий у кредитора (поточний рахунок позичальника). При цьому, обов'язковою умовою надання кредиту є надання позичальником банку відповідних розпоряджень на перерахування коштів в сумі, не меншій суми кредиту, з метою здійснення платежів на цілі, зазначені у пункті 1.3 цього договору. Дата зарахування кредитодавцем на поточний рахунок позичальника коштів кредиту вважається датою надання кредиту; пункт 3.1.2 у разі надання кредиту в іноземній валюті, кредитодавець надає кредит шляхом банківського переказу коштів (усієї суми кредиту) на поточний рахунок позичальника у валюті кредиту, зазначений у додатку № 1 до договору і відкритий у кредитора (поточний рахунок позичальника). При цьому, позичальнику відкривається поточний рахунок у гривні та на всю суму отриманого кредиту в іноземній валюті позичальник зобов'язується здійснити купівлю у кредитора національної валюти (гривні) та зарахувати її в повному обсязі на свій поточний рахунок. Обов'язковою умовою надання кредиту є надання позичальником банку відповідних розпоряджень на перерахування коштів, в сумі, не меншій еквіваленту суми кредиту у національній валюті, розрахованому за курсом, встановленим банком на момент купівлі позичальником національної валюти України, з метою здійснення платежів на цілі, зазначені у пункті 1.3 цього договору. Дата зарахування кредитодавцем на поточний рахунок позичальника коштів кредиту вважається датою надання кредиту.
Згідно пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язується не пізніше дати укладення цього договору докласти всіх необхідних зусиль та здійснити всі необхідні дії щодо укладення договору застави вищевказаного автомобіля, що придбавається за рахунок кредиту за цим договором, який має бути посвідчений у нотаріальній формі та забезпечувати виконання всіх зобов'язань позичальника за цим договором.
Виконання банком обов'язку по наданню позичальнику всієї суми кредиту підтверджено меморіальним ордером №0810012USD000045 від 13 березня 2008 року (а.с. 36) про переказ банком на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1, відкритий в банку для позичальника у валюті кредиту, всієї суми кредиту - 60 900, 00 доларів США, еквівалентної сумі у національній валюті - 307 545, 00 грн.
Отримання позичальником всієї суми кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку позичальника від 13 серпня 2008 року (а.с.37), заявою на видачу готівки №081В501080730002 від 13 березня 2008 року (а.с.152), якою підтверджено факт видачі позичальнику з його рахунку НОМЕР_1 та отримання ним кредиту готівкою на суму 59 985, 00 доларів США, що еквівалентно сумі у національній валюті України - 302 924, 25 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.5-9) на погашення тіла кредиту позичальником було внесено 46 124, 40 доларів США, на погашення процентів - 35 334, 11 доларів США та на погашення підвищених процентів - 2 462, 56 доларів США.
Станом на 05 червня 2015 року за позичальником існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 091, 56 доларів США (350 292, 34 грн), з якої: прострочена заборгованість по тілу кредиту - 6 128, 12 доларів США, поточна заборгованість по тілу кредиту - 8 647, 48 доларів США, заборгованість по прострочених процентах - 789, 50 доларів США, заборгованість по підвищених прострочених процентах - 526, 46 доларів США.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог банку, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав. З урахуванням вищенаведених обставин, судами правильно застосовано при вирішенні даного спору норми матеріального права, зокрема статті 526 ЦК України, у відповідності до вимог якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Відповідно до статті 554 ЦК України поручитель має нести цивільно-правову відповідальність за порушення кредитором взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим суди обґрунтовано встановили наявність правових підстав для солідарного стягнення кредитної заборгованості із позичальника та поручителя.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правила статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, врахувавши, що в укладеному кредитному договорі № CL22929 від 13 березня 2008 року сторонами було погоджено істотні умови договору, зокрема, щодо форми договору, суми та валюти кредиту, який надався, зокрема, з метою придбання автомобіля іноземного виробництва, строку, на який укладається кредитний договір, річної відсоткової ставки за користування коштами, а також те, що сторони не мали на меті інших цілей, ніж ті, що передбачені чинним законодавством України для кредитних договорів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на те, що судами безпідставно не було вирішено питання про зупинення провадження у справі, незважаючи на наявність відкритого Оболонським районним судом міста Києва провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору, а також нерозглянутого зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору удаваним у частині визначення валюти кредитування як долару США, не заслуговують на увагу, оскільки зустрічний позов було розглянуто судами по суті та рішення судів у цій частині є також предметом касаційного перегляду, а цивільна справа, що перебувала у провадженні Оболонського районного суду міста Києва розглянута у 2017 році, і за результатами її розгляду винесено рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заявлених вимог.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2016 року, а також рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийС. Ф. Хопта
СуддіО. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк