Іменем України
17 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 800/186/17 (П/9901/338/18)
Провадження № 11-394сап18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
Головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бондар О. А. ,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника Вищої ради правосуддя - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Міністерства юстиції України на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючої судді Коваленко Н. В., суддів: Анцупової Т. О., Гімона М. М., Мороз Л. Л., Кравчука В. М.) від 22 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення,
04 травня 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого адміністративного суду України позов у порядку ст. 1711 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 25 квітня 2017 року № 988/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Верховного Суду України ОСОБА_5 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади»; скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 23 травня 2017 року № 1223/0/15-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 про звільнення його з посади судді Верховного Суду України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 травня 2017 року відкрив провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 січня 2018 року прийняв до провадження справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення та розпочав її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року зупинено провадження у цій справі до вирішення Конституційним Судом України справи (об'єднані в одне конституційне провадження) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 38, ст. 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України (конституційності) ч. 2 ст. 1, п. 7, 8, 9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII) та за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, 6 ст. 1, ч. 1, 2, 34, 8 ст. 3, п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1682-VII.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_5 та Міністерство юстиції України подали апеляційні скарги про скасування незаконної, на їх думку, ухвали суду першої інстанції та направлення справи до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи свої доводи, скаржники зазначили, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки причини, через які було зупинено провадження у справі, не пов'язані з обставинами, що стали підставами для її прийняття, а тому не можуть бути перешкодою для їх судового дослідження та надання правової оцінки. Крім того, особи, які подали апеляційні скарги, вважають що суд першої інстанції не мотивував належним чином існування залежності та/чи взаємозв'язку між причинами зупинення провадження у справі, зазначеними в оскарженій ухвалі, та обставинами, що становлять предмет спору за позовом ОСОБА_5
Вища рада правосуддя у відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_5 та Міністерства юстиції України зазначила, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постановлено оскаржувану ухвалу з дотриманням норм КАС України та з достатнім обґрунтуванням підстав для зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити з викладених підстав й наведених аргументів, додатково наголошуючи на тому, що підставою для скасування спірного рішення є та обставина, що ОСОБА_5 двічі притягнули до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Представник Вищої ради правосуддя - ОСОБА_4 заперечила проти задоволення апеляційних скарг з мотивів, наведених у відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи ОСОБА_5 і Міністерства юстиції України та надані на противагу їм аргументи Вищої ради правосуддя, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що висновки, викладені в рішенні суду конституційної юрисдикції, матимуть значення для захисту конституційних прав і свобод позивача, а тому справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення неможливо розглянути до вирішення Конституційним судом України справи (об'єднаної в одне конституційне провадження) за конституційним поданням Верховного Суду України і 47 народних депутатів України про відповідність Конституції України окремих положень Закону
№ 1682-VІІ. Крім того, судом зроблено висновок, що зупинення провадження в цій справі зумовлюється необхідністю формування сталої та єдиної судової практики та захисту конституційних прав і свобод позивача.
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, (…) - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто дана правова норма передбачає, що підставою для зупинення провадження в справі за такою обставиною є об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування нормативного акту індивідуальної дії на підставі його невідповідності нормам Конституції України. А предметом розгляду Конституційного Суду України у вказаних вище справах є конституційність положень Закону № 1682-VІІ, на які ОСОБА_5 в своєму позові не посилається.
Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_5 посилається на порушення Вищою радою правосуддя ст. 126, 127 Конституції України та на неправильне тлумачення відповідачем вимог щодо несумісності, встановлених ст. 54 Закону України від 07 липня 2010 року
№ 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не врахував, що основним аргументом позивача є порушення оскаржуваними рішеннями Вищої ради правосуддя його права, гарантованого ст. 61 Основного Закону, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Так, на думку позивача звільнення його з посади судді на підставі Закону № 1682-VІІ є порушенням зазначеної норми, оскільки до нього вже були застосовані такі заходи, а саме достроково припинені повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Мотивуючи ці доводи, ОСОБА_5 не посилається на положення Закону № 1682-VІІ та не ставить під сумнів конституційність норм, які є предметом розгляду Конституційним Судом України.
Отже, обставини, покладені в основу обґрунтування позову, мають індивідуальний характер, стосуються дій і рішень Вищої ради правосуддя, які позивач із посиланням на конкретні норми права розцінює неправильно витлумаченими відповідачем, і такими, що призвели до порушення його прав і свобод.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в оскаржуваній ухвалі не вмотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього її розгляду в порядку конституційного судочинства; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, є передчасними, оскільки суд, зупиняючи провадження у цій справі, не розпочав розгляд справи по суті та не дослідив належним чином обставини справи, а тому був позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв'язок між наданими позивачем доводами та положеннями Закону № 1682-VІІ, що розглядаються в порядку конституційного провадження.
ВеликаПалата Верховного Суду наголошує й на тому, що суд першої інстанції, розглядаючи цю справу по суті, може повернутись до питання зупинення провадження, якщо ним буде встановлено та належним чином обґрунтовано необхідність застосування норм Закону № 1682-VІІ при вирішенні позовних вимог ОСОБА_5
З огляду на встановлене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про зупинення провадження не містить належного обґрунтування та висновку щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка знаходиться на розгляді Конституційного Суду України, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення її провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є (…) порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, висновок суду першої інстанцій про зупинення провадження в цій справі, є помилковим й таким, що постановлений з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до цього ж суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 242, 266, 315, 320, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Міністерства юстиції України на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - задовольнити.
Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - скасувати та направити справу № 800/186/17 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.