Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа № 711/9775/15-ц
провадження № 61-6670 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - орган опіки та піклування Черкаської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І., від 14 червня
2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Черкаської міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні дитини.
Позовна заява мотивована тим, що у 2012 році між її сином ОСОБА_7 та невісткою ОСОБА_5 було розірвано шлюб, після чого остання почала чинити перешкоди у вихованні та побаченні з онуком ОСОБА_8,
24 квітня 2010 року, що порушує її право участі у вихованні дитини та інтереси самої дитини, а тому просила суд зобов'язати ОСОБА_5 не перешкоджати їй у спілкуванні з онуком та повідомляти місце перебування дитини у випадку відсутності за основним місцем проживання, визначити наступний порядок особистого спілкування та участі у вихованні дитини: побачення два рази на тиждень - в суботу та неділю з 10 до 18 год. за місцем її проживання.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Демчика Р. В. від 11 березня 2016 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 11 квітня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_4 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_8: кожну другу та четверту неділю місяця з 14 до
18 год., за адресою проживання позивача: АДРЕСА_1,
м. Черкаси, у присутності матері дитини - ОСОБА_5 У задоволенні позову ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача повідомляти позивача про місце перебування онука відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач чинить перешкоди бабі у вихованні та спілкуванні із онуком, наявні підстави для визначення способу її участі у вихованні дитини, шляхом періодичних побачень кожну другу та четверту неділю місяця з 14 до 18 год.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з онуком. Крім того, матеріали справи не містять висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору, що свідчить про передчасність позовних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору не надавався через відсутність відповідача та відомостей про місцезнаходження дитини, а орган опіки та піклування позбавлений можливості самостійно вирішувати питання стосовно виховання та спілкування з дитиною. Крім того, сімейне законодавство не передбачає обов'язку баби спочатку отримувати висновок органу опіки та піклування, а лише потім звертатися до суду у разі його невиконання.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
7 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, який у 2012 році було розірвано за рішенням суду. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.3).
ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_7 (батько дитини).
Відповідно до акта обстеження умов проживання ОСОБА_4 від 29 лютого 2016 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 у
м. Черкаси, де проживає позивач, створені належні умови для перебування малолітнього ОСОБА_8
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН
20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом.
Згідно з частиною другою статті 303 ЦПК України 2004 року апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про обов'язковість висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання цього спору, у порушення статей 10, 212-214, 316 ЦПК України 2004 року не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин, не витребував і не дослідив висновку органу опіки та піклування, з огляду на те, що він не позбавлений такої можливості у силу процесуального законодавства, вказуючи на недоведеність перешкод у спілкуванні з дитиною, не звернув уваги на те, що саме по собі подання позову про визначення порядку спілкування з онуком та заперечення відповідача про його задоволення (а. с. 42), свідчить про наявність таких перешкод, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
Ураховуючи викладене, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не може вважатись законними й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд з підстав, встановлених статтею 411 ЦПК України.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини
від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_6, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк