Ухвала
25 травня 2018 року
м. Київ
Провадження № 51-6314ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_5 ,
статтею 427 КПК визначено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором
не дотримано положень п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, відповідно до яких касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому конкретно полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Формально посилаючись на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, прокурор у касаційній скарзі не наводить обґрунтування незаконності вироку апеляційного суду відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК із урахуванням положень статей 370, 404, 412-414,
420 цього Кодексу, а також статей 50, 65, 71, 75 ККу їх взаємозв'язку.
Так прокурор зазначає про недотримання апеляційним судом вимог статей 419 і
420 КПК, однак у касаційній скарзі не наводить конкретних доводів щодо незаконності вироку апеляційного суду із цих підстав, у тому числі, які конкретно доводи апеляційної скарги прокурора всупереч положень ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд
не дослідив, не перевірив і не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими,
а також, чи були заявлені стороною обвинувачення в апеляційному суді клопотання,
які всупереч ч. 3 ст. 404 КПК він безпідставно не задовольнив.
Також прокурор не погоджується з висновком апеляційного суду про можливість одночасного призначити на підставі ст. 71 КК ОСОБА_5 остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 20 днів та на підставі ст. 75 КК його звільнення від відбування цього покарання, у той же час в касаційній скарзі не вказує, які конкретно положення закону України про кримінальну відповідальність передбачають таку заборону.
Крім того, прокурором не наведено мотивів явної несправедливості призначеного ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 164, ст. 71 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки 20 днів відповідно до вимог ст. 414 КПК (конкретно не зазначено про вид і розмір призначеного покарання).
Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування та наявність вказаних суперечностей перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків (прокурор має підтвердити, що не пропустила такого строку при повторному зверненні до суду).
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
залишити без руху касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 і встановити десятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3