Ухвала
Іменем України
17 травня 2018 року
м. Київ
справа № 205/1418/17
провадження № 61-2510ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 20 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 2 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору станом на 31 січня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 19 510 грн 04 коп., з яких: 554 грн 71 коп. - заборгованість за кредитом; 14 104 грн 17 коп. - проценти; 3 445 грн 92 коп. - пеня та комісія; 500 грн - штраф (фіксована частина); 905 грн 24 коп. - штраф (процентна складова). Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути вказану суму боргу із відповідача.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Рішення апеляційного суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки між сторонами було укладено кредитний договір, у якому сторони погодили усі істотні умови, який є правомірним та обов'язковим для виконання сторонами. Позивачем було надано належні докази, в тому числі і розрахунок заборгованості, на підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на поважність причин його пропуску.
Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, щодо своєчасного звернення із первісно поданою касаційною скаргою, яку повернуто внаслідок неправильного тлумачення судом вимог закону щодо повноважень представника, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суди встановили, що відповідно до заяви від 20 серпня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_4 кредитну картку з сумою кредитного ліміту 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідав строку дії картки.
Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, наданими позивачем на підтвердження своїх вимог, які оцінено на предмет належності та допустимості, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позову з огляду на відсутність підтвердження надання банком відповідачу кредиту у розмірі 2 800 грн та порушення відповідачем умов кредитного договору, зокрема ПАТ КБ «ПриватБанк» не було надано деталізованого розрахунку, виписки за карткою, доказів щодо строку дії картки, кредитної справи.
Наведені в касаційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, що б призвело до неправильного вирішення спору.
Відмова у позові за недоведеністю не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду та надати докази в підтвердження своїх вимог із дотриманням встановленого порядку надання доказів.
Враховуючи, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року задовольнити.
Поновити публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року.
У відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А.О. Лесько
С.Ю. Мартєв