Ухвала
24 травня 2018 року
м. Київ
справа № 760/9748/15-ц
провадження № 61-6072зпв18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
представник відповідача - Барила Костянтин Вікторович,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про перегляд Верховним Судом рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року,
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він з 01 липня 2011 року перебував з відповідачем у трудових відносинах працюючи на різних посадах. Наказом від 20 квітня 2015 року № 162-П його було звільнено з роботи на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників.
Підставою для звільнення став наказ від 03 лютого 2015 року № 65, згідно з яким структурний підрозділ, в якому він працював, скорочувався.
ОСОБА_3 указував на те, що його звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки на його думку ліквідація чи реорганізація ПАТ АБ «Укргазбанк» у розумінні статті 40 КЗпП України, не відбулась, а сам наказ є дискримінаційним.
Зазначав, що у ПАТ АБ «Укргазбанк» 19 січня 2015 року було створено нові структурні підрозділи (управління, відділи), зокрема, створено юридичний департамент.
Створення в банку нових структурних підрозділів - юридичного департаменту, є фактично реорганізацією юридичної служби, таким чином нове керівництво банку «розправляється» з прибічниками колишнього керівництва.
До того ж звертав увагу на те, що кількість працюючих працівників у банку фактично збільшилася, так, в юридичній службі працювало із 30 працівників - 26 (4 у декретній відпустці), а в юридичному департаменті - 30 (до того ж були прийняті нові працівники).
Разом із цим, у порушення вимог чинного законодавства, йому не було запропоновано переведення на вакантні посади до новостворених структурних підрозділів.
Зокрема, вважав, що йому не було запропоновано вакантні посади в даному юридичному департаменті, а також посади юриста відділу по роботі з фізичними особами управління позасудового вирішення спорів юридичного департаменту, яку займав ОСОБА_5, який 13 лютого 2015 року звільнився за угодою сторін; посаду директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами, яку займала ОСОБА_6, яка 16 лютого 2015 року звільнилася за власним бажанням; посаду заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами, яку займав ОСОБА_7, якого 17 лютого 2015 року було переведено на посаду директора департаменту по роботі з корпоративними VIР-клієнтами; посаду головного фахівця відділу помічників, референтів та секретарів управління забезпечень документообігу та роботи департаменту господарського забезпечення, яку замала ОСОБА_8, яка 24 лютого 2015 року звільнилася за власним бажанням; посаду заступника директора адміністративно- господарського департаменту, яку займала ОСОБА_9 та 04 березня 2015 року звільнилася за угодою сторін.
Вакантні посади, які пропонував банк, не відповідали його кваліфікації.
Крім цього, при скороченні штату працівників відповідачем не були дотримані вимоги статті 42 КЗпП України, оскільки не було враховано його право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до статті 49-4 КЗпП України, відповідач прострочив погодження відповідного рішення про скорочення працівників із виборним органом первинної профспілкової організації, та взагалі не направляв листа до тієї профспілкової організації, членом якої навесні став позивач, наполягав на тому, що про цей факт було достовірно відомо відповідачу.
Вжиті відповідачем заходи зі скорочення штату та звільнення працівників суперечать вимогам статей 22, 32, 36, 43, 49-2 КЗпП України, не дотримано відповідачем і вимоги статті 42 КЗпП України, а також статей 7, 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ від 20 квітня 2015 року № 162-П про звільнення ОСОБА_3 з роботи та поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника юридичної служби ПАТ «АБ «Укргазбанк».
Стягнуто з ПАТ «АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 688 695,94 грн.
Стягнуто з ПАТ «АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» відхилено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.
01 грудня 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року з передбачених пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подання заяви) підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: частини дев'ятої статті 43 КЗпП України та частини третьої статті 252 КЗпП України.
На підтвердження зазначених підстав заявником надано ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року, від 08 листопада 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 07 грудня 2017 року надано ПАТ АБ «Укргазбанк» строк до 28 грудня 2017 року для усунення недоліків.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
27 грудня 2017 року представником АБ «Укргазбанк» - Барилом К. В. до Верховного Суду було подано заяву про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Верховного Суду України від 07 грудня 2017 року, про перегляд судових рішень.
01 лютого 2018 року вказану заяву передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
23 лютого заяву передано судді-доповідачу - Коротуну В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано справу з Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня
2016 року призначено до розгляду.
Згідно з підпунктом 2пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 360-2 ЦПК України, у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV, якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
З огляду на те, що як на підтвердження підстав подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилався на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, так і на ухвалу Вищого адміністративного суду України, ця цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року №1618 - IV повинна була розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, а саме судових палат у цивільних та господарських справах.
Таким чином, справа за позовом ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» про перегляд Верховним Судом рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись підпунктом 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, частиною другою статті 360-2 ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про перегляд Верховним Судом рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 рокуна розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді : В. І. Журавель
В.М. Коротун
В.І. Крат
В.П. Курило