Справа № 288/457/18
Провадження № 2/288/460/18
27 квітня 2018 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
при секретарі судового засідання - Добрянській В.П.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання права власності на частку у спільному майні,в якому вказує, що 16 липня 2003 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. За час перебування у шлюбі, за спільні кошти, ними було придбано майно зокрема міні-трактор «XINGTAIХТ - 160 D», мотокультиватор 330, фреза, косілка, оприскувач, гребка кінна.
Факт придбання мотокультиватора за час перебування у шлюбі підтверджується гарантійним талоном.
Факт наявності вказаного міні-трактора у відповідача підтверджується талоном державного технічного огляду від 2012 року.
Шлюбний договір між сторонами не укладався, взаємної згоди щодо порядку поділу майна між ними не досягнуто.
Позивачка просить визнати за нею право власності на Ѕ частину міні-трактор «XINGTAIХТ - 160 D» .
Позивачка в підготовчому судовому засіданні уточнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на Ѕ міні-трактора та мотокультиватора.
Відповідач визнав позовні вимоги, не заперечував щодо їх задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з свідоцтва про одруження серії 1-ТП № 089041, видане Виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 липня 2003 року одружились,запис № 2.
Відповідно до Гарантійного талону мотокультиватор 330, заводський номер CD078 T 50707, 05.06.2008 року придбаний та прийнятий на гарантійне обслуговування до ТОВ фірми «Дніпрокор».
Згідно Талону державного технічного огляду машини серії АМ № 000720, ОСОБА_2 вказаний власником міні-трактора марки «XINGTAI ХТ - 160 D», дата проведення технічного огляду 05.04.2011 року.
Як вбачається з довідки № 617 виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Попільнянської РДА Житомирської області, ОСОБА_1 з 29.10.1992 року по довічно є інвалідом ІІ групи та отримує державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Статтею 68 СК України вказано, шо розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. (ч.ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Пунктом 25 даної постанови вказано, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК (2947-14 ) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсаціїта попереднього внесення другим із подружжя
відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.За відсутності такої згоди присудження грошової компенсаціїможе мати місце з підстав,передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідно до п. 30 постанови ВСУ передбачено рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК ( 2947-14 ).
Таким чином, зібрані у справі докази, їх належна оцінка та враховуючи вимоги ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд вважає, що є підстави для визнання права власності позивачки та відповідача на Ѕ (одну другу) частину міні-трактора «XINGTAIХТ - 160 D» та на Ѕ (одну другу) частину мотокультиватора 330. кожному.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»; статтями 60, 63, 65 СК України; статтями 368, 369 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 197-200,258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ (одну другу) частину міні-трактора «XINGTAIХТ - 160 D», державний номерний знак НОМЕР_1 та на Ѕ (одну другу) частину мотокультиватора 330.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ (одну другу) частину міні-трактора «XINGTAIХТ - 160 D», державний номерний знак НОМЕР_1 та на Ѕ (одну другу) частину мотокультиватора 330.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Попільнянського
районного суду ОСОБА_3