"24" грудня 2009 р.Справа № 15/116-09-3979
м. Одеса
розпорядженням голови суду № 221 від 22.12.20009 р. та розпорядженням Першого заступника голови суду № 223 від 24.12.20009 р. змінювався склад судової колегії.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.В. Сидоренко
суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін
від позивача - Андрєєв О.І.
від відповідача -Цапенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного Акціонерного товариства „акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.11.2009 р.
у справі № 15/116-09-3979
за позовом Публічного Акціонерного товариства „акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса”
до товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест”
про стягнення 2157019,70 грн.
Ухвалою господарського суду від 18.11.2009 р. (суддя Петров В.С.) провадження у даній справі припинено та скасовані заходи до забезпечення позову, оскільки суд дійшов висновку про відсутність предмету спору, так як сторонами продовжено термін остаточного повернення сум кредиту за договором № 05-01-16/173 від 18.04.2008 р., у зв'язку з чим на теперішній час прострочена заборгованість по вищезазначеному кредитному договору відсутня. Також в цій ухвалі вирішено питання про розподіл між сторонами господарських витрат, відповідно до якого суд дійшов висновку про відсутність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем при подачі позову судових витрат, оскільки при припиненні провадження у справі, спір не вирішується по суті, а тому приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України не можуть бути застосовані.
Частково не погоджуючись з вказаною ухвалою Публічне Акціонерне товариство „акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її (ухвалу) змінити в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” (далі - ТОВ „Гефест”) судових витрат, понесених позивачем. При цьому, скаржник вважає, що суд мав керуватись ст. 49 ГПК України і стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки оскаржуваною ухвалою чітко встановлено факт невиконання позичальником умов кредитного договору.
В ході розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 25 ГПК України апеляційним судом було здійснено заміну акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) його правонаступником Публічним Акціонерним товариством „акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.
Згідно ч.2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Оскаржуваною ухвалою господарського суду провадження у даній справі припинено з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для зміни або скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови позивачу в стягненні на його користь з ТОВ „Гефест” судових витрат, понесених позивачем при подачі даного позову, оскільки суд не наділений, відповідно до приписів господарського процесуального законодавства, правом покладати на сторони відшкодування державного мита у випадках припинення провадження у справі, тобто коли судом вирішення спору не здійснювалось. Зазначений висновок щодо відсутності в даному випадку однієї з умов для можливості застосування судом п. 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України узгоджується і з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в листі „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України” № 01-08/163 від 12.03.2009 р.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що доводи скаржника, наведені в його апеляційній скарзі, ніяким чином не спростовують висновків господарського суду щодо стягнення з відповідача судових витрат, наведених в оскаржуваній ухвалі.
За таких обставин, судова колегія вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 18.11.2009 р. у справі № 15/116-09-3979 без змін.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.
Постанова підписана 25.12.2009 р.