"24" грудня 2009 р. Справа № 9/153/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання - О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1
від відповідача -не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Водній мир”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.10. 2009р.
у справі № 9/153/09
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Водній мир”
про стягнення заборгованості в сумі 14627.11грн.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 17.09.2009р. звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Водній мир” боргу в сумі 14627.11грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні-лютому 2009р. позивач по накладним, переліченим у розрахунку ціни позову, поставив відповідачу товар на загальну суму 19902.07грн., останній повернув частину товару на суму 5274.67грн., решта боргу згідно актів звірки розрахунків склала 14627.11грн., яка відповідачем не оплачена (а.с. 2-4).
Письмові заперечення на позов в матеріалах справи відсутні.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.10.2009р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості заявлених вимог (а.с. 52-53).
Не погодившись із рішенням суду, відповідач 13.11.2009р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги з причини несвоєчасного отримання рішення суду. Клопотання задоволено судовою колегією, згідно ст.ст.53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 1.12.2009р.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника на невідповідність наведених у скарзі обставин дійсності.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріли справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
1.01.2008р. між сторонами укладено договір постачання № 58КБ/184 строком дії до 31.12.08р.(а.с.9-11).
Як з'ясовано при розгляді спору, зазначений договір на 2009 рік продовженим не був, однак позивач здійснював поставку товару відповідачу, згідно заявок останнього які надавались шляхом телефонного зв'язку.
Так, в період січня-лютого 2009 року підприємцем ОСОБА_2 поставлено на адресу ТОВ „Водній мир” продовольчі товари на загальну суму 19975.62грн., що підтверджується накладними: від 5.01.09р. № 0015169, 0015170, 0015171; від 9.01.09р. № 0015417, № 0015420; від 12.01.09р. № 0015427, 0015428; від 19.01.09р. № 0015587, № 0015588; від 22.01.09р.: № 0015664, № 0015665, № 0015666; від 26.01.09р.: № 0015683, № 0015684; від 29.01.09р.: № 0015785, № 0015786, № 0015788; від 2.02.09р.: № 0015844 (а.с.13-27, 29-33).
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом відповідальної особи скріпленим печаткою підприємства на цих видаткових накладних, які оформлені відповідно із приписами ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами) і є первинними документами, оскільки містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відповідачем товар повернуто позивачу на загальну суму 5348.51грн., згідно накладних № 0000014 від 26.01.09р., № 00000036, № 0000037, № 0000038, № 0000039 від 18.03.09р. (а.с.28, 35, 36, 39, 41).
Отже оплаті підлягала сума 14627.11грн. ( 19975.62 -5348.51= 14627.11грн.), яка підтверджена сторонами також двостороннім актом звірки розрахунків (а.с.34).
15.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу у вищезазначеній сумі, яка отримана останнім 17.07.2009р., але залишена без будь-якої відповіді (а.с.42-44).
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 14627.11грн. основного боргу та судових витрат і підстави для скасування рішення відсутні.
Посилання скаржника на те, що п.5.3. договору сторони передбачили оплату товару протягом наступного тижня за товар реалізований протягом попереднього тижня. Однак суд не з'ясував кількість і суму проданого товару, а тому неможливо встановити час та розмір виконання зобов'язання по сплаті за отриманий товар.
Судова колегія не приймає до уваги таке заперечення, оскільки, по-перше, договір постачання від 1.01.08р. діяв до 31.12.08р.; по-друге, 5.3. цього договору передбачав оплату з відстрочкою платежу на 21 календарний день, а не на таких умовах, які зазначив відповідач.
Посилання скаржника на те, що в 2009 році позивач поставив товар лише на суму 909.98грн., інший товар був поставлений у 2008 році є безпідставним, оскільки спростовується вищепереліченими накладними від 5.01.09р., 9.01.09р., 12.01.09р., 19.01.09р., 22.01.09р., 26.01.09р., 29.01.09р., 2.02.09р.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 99, 103,105 ГПК України, суд
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.10.2009р. у справі № 9/153/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук