"29" грудня 2009 р.Справа № 22/176-09-4675
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Величко Т.А., суддів: Бойко Л.І., Жукової А.М.
при секретарі судового засідання Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від позивача -Повстень Ю.М.,
від відповідача -Волочнюк О.С., Строчковський О.М.,
розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ „Ізмаїльський винзавод”
на рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2009р.
по справі № 22/176-09-4675
за позовом ТОВ „Еврогласс”
до ЗАТ „Ізмаїльський винзавод”
про стягнення 815 123,86грн.
встановив:
У вересні 2009р. ТОВ „Еврогласс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД" про стягнення 100635,60 грн.
В жовтні 2009р. позивачем були надані уточнення до позовної заяви та збільшено розмір позовних вимог до 815123,86 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2009р. по справі № 22/176-09-4675 (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено повністю: стягнуто з ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" на користь ТОВ "ЕВРОГЛАСС" суму заборгованості у розмірі 815123,86грн., а також витраті по сплаті держмита 8151,24грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 236грн.
Судове рішення обгрунтовано доведеністю наявності заборгованості відповідача перед позивачем внаслідок невиконання умов договору поставки № Е/92 від 13.03.2009р.
Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апляційного господарського суду, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Еврогласс” просить залишити рішення без змін а апеляційну скаргу ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” - без задоволення, вважаючи, що рішення було прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
13.03.2009р. між позивачем - ТОВ «ЕВРОГЛАСС»(постачальником) та відповідачем - ЗАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКЙ ВИНЗАВОД" (покупцем), було укладено договір поставки № Е/92, згідно умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість (пляшка скляна ,піддони дерев'яні).
Згідно п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, загальна кількість, асортимент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого вказується у специфікаціях.
Згідно з п. 4.2 договору, відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 30 календарних днів від дати відгрузки товару.
Заборгованість у сумі 815 123,86 грн. виникла за період з 03.04.2009р. по 16.05.2009р., протягом якого позивачем відповідачу здійснена поставка товару на загальну суму 966 077,26 грн., що підтверджується ТТН № 338 від 03.04.09р., №342 від 04.04.09р., №352 від 10.04.09р., №355 від 11.04.09р., №368 від 15.04.09р., №371 від 16.04. 09р., №373 від 16.04.09р., № 385 від 23.04.09р., №405 від 30.04.09р., № 410 від 04.05.09р., № 418 від 06.05.09р., №421 від 07.05.09р., №427 від 12.05.09р., №429 від 13.05.09р., №430 від 13.05.09р., №431 від 14.05. 09р., №434 від 15.05. 09р., №436 від 16.05.09р., №437 від 16.05.09р.
Відповідач здійснив часткове виконання своїх зобов'язань по договору та частково сплатив позивачу за отриманий товар 150 953,40грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 07.05.2009року на суму 50 317,80, від 14.05. 2009 року на суму 50 317,80 грн., від 13.08. 2009 року на суму 50 317,80 грн.
Відповідно до статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.265 ГК України та ст.712 ЦК України, обов'язком продавця за договором поставки є поставка товарів, обов'язком покупця за договором поставки є прийняти товар та сплатити певну грошову суму.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Ст.204 ЦК України встановлено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.
Колегія суддів вважає цілком обгрунтованим рішення господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ „Еврогласс” до ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” про стягнення заборгованості за договором поставки № Е-92 від 13.03.2009р., також з огляду на таке.
За змістом ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В процесі розгляду справи акціонерним товариством „Ізмаїльський винзавод” ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді не було надано жодних доказів в обгрунтування своєї правової позиції щодо відсутності наявності заборгованості перед ТОВ „Еврогласс” чи помилковості в її розрахунку.
Навпаки, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та акти прийому-приймання підтерджують факт поставки товара позивачем відповідачу на суму 966 077,26 грн., банківські виписки підтверджують часткову оплату відповідачем цього товару у сумі 150 953,40грн., та, відповідно, наявну заборгованість у сумі 815 123,86 грн.
Також, колегія суддів вважає за доцільне відзначити, що при розгляді справи в апеляційній інстанції відповідачем в період з 07.12.2009р. по 25.12.2009р. було подано три касаційних скарги на ухвали апеляційного господарського суду, які не можуть бути оскаржені, заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого - Величко Т.А., суддів: Бойко Л.І., Жукової А.М. та заяву про відвід всього складу Одеського апеляційного господарського суду без посилання на які-небудь об'єктивні причини.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 ГПК України сторони можуть заявити відвід судді. Ч. 2 ст. 22 ГПК України передбачено право сторін, зокрема, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
На порушення приписів останньої із наведених норм ГПК ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” вдався до зловживання своїми правами шляхом подання касаційних скарг на ухвали суду апеляційної інстанції, які не підлягають оскарженню; подання не заснованих на вимогах закону клопотань про зупинення розгляду апеляційної скарги, витребування у позивача додаткових документів; заявлення відводів колегії суддів і всьому складу Одеського апеляційного господарського суду.
З урахуванням наведеного, суд вважає єдиною метою таких дій ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” штучне затягування судового процесу з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань за договором поставки.
Таким чином, колегія суддів вважає прийняте судом першої інстанції рішення законним та обгрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. 99, 101, 103 -105 ГПК України,
колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2009р. у справі № 22/176-09-4675 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
судді : Л.І. Бойко
А.М. Жукова