Справа: № 22-а-37320/08 Головуючий у 1-й інстанції: Скиба Г.М.
Суддя-доповідач: Умнова О.В.
Іменем України
"12" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Шостака О.О., Романчук О.М.,
при секретарі: Олешко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Господарського суду Черкаської області від 9.10.2008 року по адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси до суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2
- про стягнення заборгованості по страховим внескам, -
Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь УПФУ в Придніпровському районі м.Черкаси заборгованість по сплаті збору на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування за період з 1.01.2005 року по 30.03.2005 року в сумі 233,82 грн.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 9.10.2008 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.
Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований в УПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси, як платник внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальник зобов»язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. (ч.ч. 4, 6 ст.18 Закону)
Відповідно до п.3 ст.11, ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» для фізичних осіб - суб»єктів підприємницької діяльності (крім тих, що обрали особливий спосіб оподаткування) страхові внески нараховуються на суму доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Частиною 6 ст.19 даного Закону передбачено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Частиною 5 ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в редакції, чинній з 1.01.2005 року по 30.03.2005 року було установлено, що на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування встановлено у розмірі мінімального страхового внеску визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на місяць на кожну особу.
Згідно ст.ст. 82,83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в редакції чинній з 1.01.2005 року по 30.03.2005 рік, розмір мінімальної зарплати з 1.01.2005 року по 31.03.2005 року становив 262 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній з 1.01.2005 року по 30.03.2005 року розмір страхового внеску становив 32%.
Розмір мінімального страхового внеску з 1.01.2005 року по 30.03.05 року становив 233,82 грн.
На підставі даних ДПІ у Придніпровському районі м. Черкаси 6.06.2008 року позивачем проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по СПД ОСОБА_2, з урахуванням коштів які не надійшли на рахунок управління, але зараховуються у складі фіксованого податку за результатами підприємницької діяльності за період з 1.01.2005 року по 30.01.2005 року, про що було складено акт №1606 від 21.07.2008 року.
Відповідачу направлена вимога про сплату недоїмки від 21.07.2008 року на суму 233,82 грн.
ОСОБА_2 не сплатив за 1 квартал 2005 року з 1.01.2005 по 30.03.2005 року включно фіксований страховий внесок розрахований як різниця між встановленою ставкою внеску та частиною єдиного чи фіксованого податків, яка згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності» становить 42 (єдиний податок) та 10 (фіксований податок) відсотків відповідно.
Заборгованість відповідача перед УПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси складає 233,82 грн.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сума заборгованості зазначена у вимозі є узгодженою і в силу положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості по страховим платежам. Апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку із чим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Господарського суду Черкаської області від 9.10.2008 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення суду виготовлений 17.11.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді: