Справа: № 22-а-27340/08 Головуючий у 1-й інстанції: Купрієнко С.І.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"17" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Григоренко Т.І.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової адміністрації України на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 03 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за вимушений прогул,
У березні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної податкової адміністрації України про визнання незаконним та скасування наказу № 473-0 від 03.03.2008 року про звільнення його з посади заступника начальника управління податкової міліції ДПА в Київській області, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, та стягнути середній заробіток за період з 16 травня 2008 року по 3 червня 2008 року.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 03 червня 2008 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 15 листопада 1996 року перебуває на службі в управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації в Київській області, а з 14 вересня 2001 року його було призначено на посаду заступника начальника УПМ ДПА в Київській області.
Наказом голови Державної податкової адміністрації України від 03 березня 2008 року № 473-0 Андрієнка А.І. було звільнено з посади заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Київській області в зв'язку із організаційно-штатними змінами податкової міліції ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Відповідно до ст.64 п. «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України від 29.07.1991 року (зі змінами та доповненнями), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас, через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Вирішуючи спір, колегія суддів зазначає, що підстави припинення публічної служби, можуть бути спеціальними, тобто визначеними у відповідних законах, та загальними, викладеними у Кодексі законів про працю України.
Відповідно до вимог ст. 42 Кодексу законів про працю України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. При визначенні хто саме має переважне право на залишення на роботі, перш все слід враховувати продуктивність праці та кваліфікацію працівників, а потім - сімейні та соціальні обставини, а також тривалість безперервного стажу роботи в установі
При прийняті оскаржуваного наказу стосовно позивача, відповідачем вказані обставини не були враховані та дотримані.
Згідно п. 3.5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2008 року №78 «Про затвердження типових структур підрозділів податкової міліції державної податкової служби», призначення, переведення, звільнення працівників управлінь податкової міліції здійснювати відповідно до Кодексу законів про працю в Україні, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», а тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.
Згідно ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
З матеріалів справи вбачається, що з Наказом голови Державної податкової адміністрації України від 03 березня 2008 року № 473-0 про звільнення з посади заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Київській області (а.с.7), згідно попередження про наступне звільнення позивач ОСОБА_2 ознайомився 20 березня 2008 року (а.с.28), тобто наказ про звільнення передує попередженню про наступне звільнення, що є порушенням вимог Кодексу законів про працю України.
Відповідач протиправно звільнив позивача із займаної посади, а тому виходячи зі змісту ст.235 КЗпП України, колегія суддів визнає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за вимушений прогул
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової адміністрації України - залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 03 червня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 23.11.2009 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.