Справа: № 22-а-33191/08 Головуючий у 1-й інстанції: Курченко Н.М.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"17" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Григоренко Т.І.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2006 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі про визнання нечинним та скасування рішення, -
У жовтні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі про визнання нечинним та скасування акту відповідача №1 від 18 квітня 2006 року про донарахування сум страхових внесків в сумі 250,24 грн. за 2004 рік та 460,16 грн. за 2005 рік, з підстав невідповідності його чинному законодавству.
Постановою господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2006 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у спірному акті відсутні посилання на Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 року, правова позиція Управління ПФУ суперечить позиції Верховної Ради України, яку викладено у коментарі Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої застрахована особа лише за її бажанням може здійснити доплату до суми мінімального страхового внеску з метою зарахування до страхового стажу повного місяця; також посилався на те, що його чистий дохід за певний місяць складав значно меншу суму, ніж розмір мінімального страхового внеску, а також він не є працедавцем, який несе обов'язки зі сплати найманому працівникові мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі складено акт №1 від 18.04.2006 року, в якому визначено позивачем порушення п.5.3.2 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують страхові внески, якщо податковим органом проводиться нарахування авансових сум податку протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня наступного року за звітний рік на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на 32 відсотка.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 пенсіонером МВС України за вислугою років, зареєстрований як фізична особа - підприємець Тальнівською районною державною адміністрацією 15 лютого 2002 року, про що зроблено запис про включення відомостей до ЄДР 2 014 017 0000 000315 та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі.
Відповідно до п. 3 ч. І ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування) (незважаючи на те, є вони пенсіонерами чи ні) є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно зі статтею 15 - платниками страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_3 як фізична особа - підприємець перебуває на загальній системі оподаткування. Працю найманих працівників не використовує, має пенсію за вислугою років та з урахуванням вимог пункту 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право самостійно вирішувати питання сплати пенсійних внесків з подальшим перерахуванням йому пенсії кожних два роки.
Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані доводами відповідача, які містяться в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 23.11.2009 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.