Справа: № 2-а-371-1/09 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур І.В.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"19" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Умнової О.В., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоотриману державну соціальну допомогу, як дитині війни з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 5112 грн. 25 коп.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Святошинським районним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.2008 року, оскільки набула чинності нова редакція статті 6 вище вказаного Закону, в зв'язку із прийняттям Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, позивачці вище зазначена допомога за 2006-2007 роки не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась у значно меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідач незаконно не виплачував позивачу за 2007-2008 роки підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки врахував обмеження, встановлені Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнані неконституційними.
Щодо підвищення пенсії за 2006 рік, то суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22.03.2006 року, а тому набрав чинності 02.04.2006 року.
Тобто з 02.04.2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти, але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема, поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Судом першої інстанції встановлено, що такі умови не настали, тому правильним є висновок суду про відмову в задоволенні позов щодо підвищення пенсії за 2006 рік.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було призупинено в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема ст. 29 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зокрема ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи УПФУ в Голосіївському районі м. Києва про те, що з 22.05.2008 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту громадян» від 28.05.2008 року № 530, пунктом 8 якої встановлено розмір підвищення дітям війни, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-У1 визнана неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що в задоволенні позову має бути відмовлено, оскільки позивачкою було пропущено річний строк звернення до суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При розгляді справи судом першої інстанції відповідач був відсутній в судовому засіданні та не надавав клопотання про застосування наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду, а тому підстав для відмови в задоволенні позову у суду першої інстанції не було.
Таким чином, апеляційна інстанція зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивачка має право на перерахунок доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рок та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, тобто з дня ухвалення рішень Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року та № 6-рп від 09.07.2007 року.
Суд вважає, що апелянт не пропустив строк апеляційного оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2009 року, оскільки у справі відсутні дані, що відповідач отримав оскаржуване рішення своєчасно.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
За ст. 200 КАС України, підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є правильно встановлені обставини справи та ухвалення судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 202, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Святошиснького районного суду м. Києва від 19.05.2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.11.2009 року.