Справа № 161/6655/18
Провадження № 2-а/161/329/18
29 травня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Соколової К.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Міненко С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
27 квітня 2018 року (згідно штампу на конверті) ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 16 квітня 2018 року №409.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а також відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також посилається на процесуальні порушення допущені відповідачем, зокрема на: не забезпечення належного виклику для розгляду справи про адміністративне правопорушення, відсутність у постанові обставин вчинення правопорушення.
Позивач в судове засідання не з'явився, її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено, а також не заперечується сторонами, що 16 квітня 2018 року у м. Луцьку адміністративною комісією при виконавчому комітету Луцької міської ради винесена постанова №409 якою визнано винною та притягнуто продавця ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виду штрафу у розмірі 510,00 грн.
Згідно описової частини постанови, при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 25 березня 2018 року о 05 год. 05 хв. виявлено, що продавець ОСОБА_3 здійснила продаж пляшки пива «Балтика 3» в скляній тарі ємкістю 0,5 л. з магазину «Цукерочка» по вул. Словацького, 3 у м. Луцьку, що є порушенням вимог рішення Луцької міської ради від 30.04.2014 року №59/138 «Про внесення змін до рішення ради від 20.04.2011 №9/23 «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів», за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст.156 КУпАП (а.с.7).
Надаючи правову оцінку вищенаведеній постанові відповідача, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що п.1 рішення Луцької міської ради від 20.04.2011 №9/23 «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів», зі змінами внесеними рішенням ради від 30.04.2014 № 59/138, заборонено на території міста з 01.06.2014 продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів в об'єктах торгівлі та на винос у закладах ресторанного господарства:
- розміщених в радіусі 100 метрів від головного входу в приміщення загальноосвітніх навчальних закладів;
- з 22.00 до 08.00 години (крім продажу тютюнових виробів).
Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону № 280/97-ВР.
Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.
Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання.
Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим встановлені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Правила), які спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування (абзац перший пункту 1 Правил).
Пунктом 7 Правил передбачено, що зручний для населення режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій комунальної форми власності встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад; зручний для населення режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій інших форм власності встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за погодженням з власником цього об'єкта.
Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до частини першої цієї статті зазначеного Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:
1) особами, які не досягли 18 років;
2) особам, які не досягли 18 років;
3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;
4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
6) з торгових автоматів;
7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;
10) з рук;
11) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Частиною третьою статті 15-3 Закону № 481/95-ВР передбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.
Судом встановлено, що Луцька міська рада заборонила продаж алкогольних напоїв у період часу з 22.00 до 08.00 години
Проте ні Законом № 481/95-ВР, ні іншими законами та нормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування не надані повноваження запроваджувати такі заходи, як заборона реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв у стаціонарних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах у певний період часу.
Аналогічна права позиція викладена у постановах Верховного суду України від 24 травня 2016 року №21-873а16 та від 08 листопада 2017 року №21-2968а16.
Частиною третьою статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Оскільки положення п.1 рішення Луцької міської ради від 20.04.2011 №9/23 «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів» в частині заборони продажу алкоголю у період доби з 22 по 08 год. є такими, що не відповідають приписам Закону № 481/95-ВР, суд дійшов переконливого висновку, що вказані положення рішення не підлягають до застосуванні у спірних правовідносинах, а отже позивача було необґрунтовано притягнуто до відповідальності за порушення правила торгівлі, яке встановлено рішенням органу місцевого самоврядування з порушенням закону.
Слід зазначити, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових» від 22.03.2018 № 2376-VIII, яким органом місцевого самоврядування надано право встановлювати відповідні обмеження, набрали чинності лише 25 квітня 2018 року.
Отже, приписи цього закону на спірні правовідносини не поширюються, оскільки позивач була притягнута до відповідальності за порушення яке сталося 25 березня 2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у п.23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Тому, враховуючи, що самостійною та достатньою підставою для задоволення позову став висновок суду про необґрунтованість притягнення позивача до відповідальності за порушення правила торгівлі, яке встановлене органом місцевого самоврядування не у відповідності до закону, оцінку іншим аргументам сторін, зокрема стосовно окремих процесуальних порушень під час винесення спірного рішення, суд не надає.
Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки під час розгляду судом цієї адміністративної справи встановлено, що позивач безпідставно був притягнутий до відповідальності за порушення правила торгівлі, яке встановлене органом місцевого самоврядування не у відповідності до закону, суд дійшов висновку, що позовну вимоги слід задовольнити шляхом) скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивач заявила до стягнення судові витрати у розмірі 3 000,00 грн. на оплату послуг адвоката. Однак в якості доказів здійснення фактичної оплати позивач не надала жодного платіжного документу (квитанції до прибуткового касового ордера, фіскального чека, платіжного доручення). При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на оплату послуг адвоката після прийняття рішення у справі, оскільки суд відшкодовує лише ті судові витрати, які сторона фактично понесла на час ухвалення рішення. З огляду на вищевикладене, заявлені до стягнення судові витрати не відшкодовуються позивачу.
Керуючись статтею 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати постанову Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 16 квітня 2018 року №409 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.156 КУпАП.
Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_3, якапроживає за адресою АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідачем у справі є Адміністративна комісія при Виконавчому комітеті Луцької міської ради, адреса розташування м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 9.
Повне судове рішення складено, підписано та проголошено 29 травня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області А.О. Подзіров