Справа № 305/467/18
Провадження по справі 2/305/427/18
25.05.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Корадіні А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовомОСОБА_1, як представника за дорученням в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових коштів на період навчання дитини,-
ОСОБА_1, діючи як представник за дорученням в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових коштів на період навчання дитини.
Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_2 проживала спільно до вересня місяця 2016 року. Від спільного проживання у них народився син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є повнолітнім, проживає з матір'ю та перебуває на її повному утриманні. У вересні місяці 2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, що стверджується рішенням Рахівського районного суду від 19.09.2016. Рішенням Рахівського районного суду від 11.11.2016 відповідача ОСОБА_3 було зобов'язано сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття. Аліменти на утримання сина, ОСОБА_2 отримувала до досягнення сином повноліття. Заборгованості по сплаті аліментів немає. З 01 жовтня 2017 року ОСОБА_4 навчається у Вищій Школі Бізнесу Домброва-Гурнича Польської Республіки з денною, платною формою навчання на факультеті Управління. Термін закінчення навчання 30.03.2019. Оплата за перший рік навчання була сплачена матір'ю студента, позивачкою у справі ОСОБА_2. Крім навчання, позивачка сплачує проживання у гуртожитку її сина, студента ОСОБА_4 за місцем навчання у Вищій Школі Бізнесу власними коштами. За навчання та проживання за 2017-2018 навчальний рік, позивачкою сплачено кошти у сумі 20000 гривень, що підтверджується чеками "ПриватБанку". Крім навчання у Вищій Школі Бізнесу Домброва-Гурнича Польської Республіки, студент ОСОБА_4 отримує освітні послуги (консeльтації) у Мукачівському кооперативному торговельно-економічному коледжі Закарпатської області на платній основі, за що ним сплачено 6000 гривень. На даний час, сім'я позивачки знахдиться у важких матеріально-побутових умовах. Весь тягар по сплаті вартості навчання, вартості підручників, проїзду до навчального закладу, лежить на позивачці, яка працює виховатилем у ДНЗС присілка Ріка, села Верхнє Водяне, її заробітна плата є невиликою. У зв'язку з наведеним, позивачка позичає кошти на оплату за навчання на утримання сина студента. Відповідач ОСОБА_3, добровільно надавати кошти на навчання свого сина відмовляється. Останній являється особою працездатного віку, працює по контракту за кордоном, має стабільні заробітки та матеріальну можливість сплачувати половину вартості навчання свого сина ОСОБА_4. На підставі викладеного, просив винести рішення, яким стягувати з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання повнолітньої дитини - сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 1500 гривень, щомісячно до закінчення навчання. Стягувати з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, додаткові витрати на період навчання дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 9000 гривень, як половину вартості за період навчання дитини-студента ОСОБА_4, до закінчення навчання. Стягнути з відповідача виплати, пов'язані з наданням платної юридичної допомоги.
Позивач, ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що стверджується особистою розпискою ОСОБА_1
Відповідач, ОСОБА_3, у судове засідання не з'явився. Був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзив на позов не подавав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 1999 року, який між ними було розірвано Рахівським районним судом Закарпатської області, про що ухвалено рішення від 19 березня 2012 року (справа №305/1352/16-ц).
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю мамою, позивачкою по справі - ОСОБА_2 та батьком, відповідачем по справі ОСОБА_3, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 14.03.2018.
На підставі рішення Рахівського району Закарпатської області від 11 листопада 2016 року по справі №305/1363/16-ц, з ОСОБА_3 стягувалися, щомісячно, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі по 1500 (одній тисячі п'ятсот) гривень, починаючи з 22 серпня 2016 року, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, за загальним правилом, батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, тобто, до 18 років.
Судом встановлено, що на час подання позовної заяви, син сторін, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, досяг повноліття та навчається, згідно довідки Університету в Домброві Гурнічій від 15.09.2017 на факультеті Управління, денної, платної форми навчання у Вищій Школі Бізнесу Домброва-Гурнича Польської Республіки.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, передбачений главою 16 Сімейного кодексу України.
Так, згідно зі статтею 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Підставою виникнення обов'язку батьків щодо утримання повнолітніх дітей в даному випадку є такий склад юридичних фактів: походження дітей, продовження повнолітніми дітьми навчання, потреба повнолітніх дітей у зв'язку з продовженням навчання в матеріальній допомозі, здатність батьків таку допомогу надавати. Сукупність цих фактів утворює юридичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов'язання. У разі відсутності хоча б одного з наведених вище фактів аліментне зобов'язання, пов'язане з утриманням батьками своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, не виникає.
Аналогічне роз'яснюється п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, згідно якої обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба, у зв'язку з цим, у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Позивачка надала суду докази того, що її повнолітній син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, сплатив за 2017-2018 роки за навчання у Вищій Школі Бізнесу Домброва-Гурнича Польської Республіки та проживання у гуртожитку 20000 гривень, що стверджується чеками ПАТ КБ "ПриватБанк".
Крім того, довідкою №7 виданою Мукачівським кооперативним торговельно-економічним коледжем 15 січня 2018 року, стверджується той факт, що ОСОБА_4 дійсно сплатив за надання освітньої послуги за 2017-2018 навчальний рік 6000 гривень.
При розгляді цивільної справи суд керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачкою та її представником не надано жодних доказів того, що саме вона, як мати надає матеріальну допомогу сину у зв'язку із його навчанням у платному навчальному закладі.
У матеріалах справи відсутні і докази того, що повнолітній син ОСОБА_4 перебуває на утриманні позивачки.
Суд не бере, як належний та допустимий доказ, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 14.03.2018, оскільки з останнього слідує, що повнолітній син сторін, ОСОБА_4, проживає разом з обома батьками, сторонами по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Матеріали справи не містять відомості про відсутність доходів у повнолітнього ОСОБА_4
Докази, на які посилається позивачка, а саме: довідка Верхньоводянської сільської ради№255 від 17.04.2018, в якій зазначено, що ОСОБА_3 ніде офіційно не працює, періодично виїзджає на сезонні робити; відповідь на адвокатський запит за №31/7/5-196 від 22.03.2018, згідно якого за гр. ОСОБА_3 зареєстровано два транспортні засоби - не свідчать про реальну можливість відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина.
Разом з тим, позивачкою та її представником не заявлялось клопотання про залучення до участі у розгляді справи повнолітнього ОСОБА_4 інтересів якого безпосередньо стосується дана справа, у зв'язку із чим не з'ясована його позиція щодо позову, чи потребує в дійсності повнолітній син допомоги, про яку було заявлено позов та чи така надається саме позивачкою.
Враховуючи, що позивачка, ОСОБА_2, не виконала обов'язок доказування, покладений на неї статтями 81 та 83 ЦПК України, а також статтею 182 Сімейного кодексу України, зокрема не надала суду належних та допустимих доказів, що вона, як мати надає матеріальну допомогу повнолітньому сину, останній потребує такої допомоги. Позивачкою не доведено спроможність відповідача сплачувати аліменти, що є необхідним, виходячи зі змісту статей 198 та 199 Сімейного кодексу України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина до закінчення навчання.
Що стосується стягнення додаткових витрат на дитину, а саме стягнення плати за половину навчання та проживання в гуртожитку, то в даному випадку стаття 185 СК України застосовуватися не може, оскільки передбачає обов'язок участі одного з батьків у додаткових витрат на утримання дитини.
Відповідно ж до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Оскільки син сторін, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, вже досяг повноліття, він втратив правовий статус дитини.
При цьому, слід зазначити, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, направляється у спосіб сплати саме аліментів, у визначення яких враховується вартість навчання і всіх супутніх потреб з цього приводу.
В зв'язку з наведеним, цій частині позовних вимог теж слід відмовити.
Разом з тим, за наявності підстав згідно ст.ст.199-200 СК України, відмова у задоволенні позову ОСОБА_6 не перешкоджає повнолітньому сину на особисте звернення в суд із відповідним позовом.
Приймаючи до уваги, що позивачка при пред'явленні позову, була звільнена від сплати судового збору, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", на виконання вимог ст.141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору у розмірі розмірі 704 грн. 80 коп. віднести за рахунок держави.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, пов'язані з наданням платної юридичної допомоги у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачкою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, 430, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, як представника за дорученням в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на повнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження у твердій грошовій сумі по 1500 гривень, щомісячно, до закінчення навчання та додаткових витрат на період навчання в розмірі 9000 гривень, як половину вартості за період навчання- відмовити.
Витрати по сплаті судового збору в сумі - 704,80 гривень віднести за рахунок держави.
Судові витрати пов'язані з наданням платної юридичної допомоги - залишити за позивачкою.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканка АДРЕСА_2
Відповідач, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканець АДРЕСА_2
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Головуюча: Марусяк М.О.