79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.12.09 Справа № 4/10-189
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В., Кузя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2009 року у справі № 4/10-189
за позовом, поданим Тернопільським транспортним прокурором в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв»язку України в особі Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», до Тернопільської міської ради, про визнання за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, права власності на будівлю майстерні, інвентарна картка № 110040 : одноповерхову будівлю загальною площею 125,5 кв.м., побудовану та введену в експлуатацію в 1912 році, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Богдана Хмельницького, 18, та перебуває в господарському віданні Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця».
За участю представників: від позивача -Вільчак О.О., від інших відповідача та прокурора -не з»явились.
Присутньому представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.03.2009 року у справі № 4/10-189 задоволено позов, поданий Тернопільським транспортним прокурором в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв»язку України в особі Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», до Тернопільської міської ради: визнано за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, як органу управління майном, право власності на об»єкт нерухомого майна, закріплений на праві повного господарського відання за Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця”, а саме: одноповерхову будівлю загальною площею 125,5 кв.м., побудовану та введену в експлуатацію в 1912 році, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Богдана Хмельницького, 18.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Тернопільська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі дана Рада вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з підстав неповного з»ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування зазначеної підстави для скасування оскаржуваного рішення, скаржник посилається на те, що судом не враховано, що Тернопільська міська рада не заперечує право власності Держави на спірне майно, сам факт не оформлення права власності в зв»язку з неподанням позивачем всіх передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/6, документів, не є доказом не визнання такого права. В разі подання позивачем всіх необхідних документів відповідач оформить право власності на спірне майно. Також скаржник посилається на те, що позивачем не доведено, а судом не з»ясовано, чи відводилась земельна ділянка під будівництво та чи був зданий спірний об»єкт в експлуатацію, і чи дійсно позивачем було втрачено акт прийняття в експлуатацію об»єкта, рішення про відведення земельної ділянки під будівництво. За наведеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2009 року у справі № 4/10-189 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.
Позивач - Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень (надалі -Залізниця) дані вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 257/ДНЮ від 15.12.2009 року. Просить рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2009 року у справі № 4/10-189 залишити без змін.
Від відповідача та Тернопільського транспортного прокурора представники в судове засідання не з»явились. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення їх належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 11.11.2009 року, враховуючи положення ст.ст. 22, 33, 43, 99, 101 ГПК України, вважає, що нею забезпечено право даних осіб на участь в судовому засіданні, та відповідно, на судовий захист, а тому є можливим прийняти в даному судовому засіданні, за наслідками здійснення апеляційного провадження по перегляду рішення Тернопільським транспортним прокурором, відповідної постанови.
Львівський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, що з»явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
31.07.2008 року Державне територіально-галузеве об”єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу «Станція Тернопіль»звернулось з листом № 629 на ім»я міського голови м. Тернополя п.Заставного Р.Й. щодо оформлення права державної власності на об'єкт нерухомого майна: одноповерхову будівлю майстерні загальною площею 125,5 кв.м., що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Богдана Хмельницького, 18, та перебуває на його балансі.
Як вбачається з листа начальника Управління квартирного обліку та нерухомого майна Тернопільської міської ради від 14.08.2008 року № 2907, ДТГО “Львівська залізниця” в особі її відокремленого підрозділу «Станція Тернопіль»відмовлено в реєстрації права державної власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна в зв'язку із відсутністю документів передбачених п.п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: державного акта про право власності на землю або рішень про відведення земельної ділянки, а також акта комісії про прийняття об»акта та введення його в експлуатацію.
03.02.2009 року Тернопільським транспортним прокурором заявлено позов в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, м.Київ, - Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” до Тернопільської міської ради про про визнання за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, права власності на будівлю майстерні, інвентарна картка № 110040 : одноповерхову будівлю загальною площею 125,5 кв.м., побудовану та введену в експлуатацію в 1912 році, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Богдана Хмельницького, 18, та перебуває в господарському віданні Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця».
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що на балансі Відокремленого підрозділу «Станція «Тернопіль»Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця” обліковується зазначений вище об'єкт нерухомого майна.
Однак, згідно архівних даних (довідки Державного архіву Тернопільської області № 513 від 22.11.2006 року, Архівного відділу Тернопільської міської ради № 892 від 17.11.2006 року) є відсутніми рішення про надання дозволу на будівництво і акти державних комісій про ввід в експлуатацію цієї будівлі, рішення про виділення земельної ділянки для здійснення будівництва, зокрема, за 1912 рік, що унеможливлює оформлення права державної власності на зазначені вище об'єкти нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений вище об'єкт нерухомого майна входять до інфраструктури залізничного транспорту та розташований на території відокремленого підрозділу «Станція Тернопіль»ДТГО „Львівська залізниця” і відображений на його балансі, що підтверджується довідкою позивача від 02.09.2008 року № 73.
За своїм призначенням спірна будівля використовується виключно для потреб залізничного транспорту, має специфічну конструкцію за якою її можна ідентифікувати, як об'єкт залізничного транспорту. Відокремлений підрозділ “Станція Тернопіль” ДТГО «Львівська залізниця»здійснює утримання, ремонт вищезазначеної будівлі, що підтверджується довідками позивача №№ 703 та 716 від 01.09.2008 року.
Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за зверненням ДТГО “Львівська залізниця” заведено інвентаризаційну справу на спірний об»єкт нерухомості, який зазначений в ній під. бук. «А»за адресою: м.Тернопіль, вул. Б.Хмельницького, 18.
З відомостей про наявність документів на землю, розрахунку земельного податку (а.с. 22-25), паспорту на земельну ділянку (а.с. 48-50) вбачається, що землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Тернопіль, вул. Б.Хмельницького, 18, на якій розташована спірна будівля, є ДТГО «Львівська залізниця», та за категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель транспорту, зв»язку, і знаходиться в смузі відведення Залізниці.
З матеріалів справи вбачається, що спірний об'єкт утримується і обслуговується державним підприємством Міністерства транспорту та зв'язку України “Львівська залізниця”. Жодних доказів які б заперечували вказаний висновок, чи підтверджували належність спірної будівлі іншим суб'єктам, суду не надано. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Пунктом 4 статуту Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 413 від 03.05.2006 року, передбачено, що майно Залізниці становлять виробничі та невиробничі фонди, а також цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського віддання. Джерелами формування майна залізниці є в тому числі власні капітальні вкладання та майно відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниці.
Частиною 5 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються за Державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. А частиною 8 цієї ж статті обов'язок щодо реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень покладений на місцевий орган державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Статею 4 цього ж закону передбачено обов'язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.
Згідно п. 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року за № 7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та Держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно до ст. 326 ЦК України до державної власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Положеннями ст.1 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” визначено, що управління об'єктами державної власності полягає у здійсненні Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Стаття 9 Закону України “Про транспорт” визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт” майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Частиною 2 ст. 73 Господарського кодексу України (надалі -ГК) передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Разом з цим, ст. 392 ЦК України надає власнику майна право звернутись до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що в останньому випадку не завжди можливо позивачу при пред»явленні позову визначити особу, яка була б відповідачем у справі, оскільки при втраті документів фактично не оспорюється або не визнається право даної особи на належне їй майно. В той же час, відповідачами в даній справі відмовлено позивачу в оформленні за ним права власності на спірні об»єкти в зв»язку з недостатністю поданих Залізницею документів, що підтверджують дане речове право. Тобто, в силу норми ст. 393 ЦК України позивач не позбавлений права звернутись з позовом до даних осіб про визнання за Державою права власності на зазначене майно. При цьому, рішення суду про визнання права власності є підставою для оформлення уповноваженим законом органом такого права.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 26, 30, 52 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 (Тимчасове положення), рішення про оформлення права власності на об”єкти нерухомого майна належить до повноважень Тернопільської міської ради, яке є підставою для оформлення відповідним виконавчим органом даної Ради права власності на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право власності.
Як встановлено судом першої інстанції, причиною відмови позивачу в оформленні права власності на спірний об»єкт є неподання всіх передбачених Тимчасовим положенням документів, які достатньо підтверджують право власності на нього. Однак, як підставно зазначено судом першої інстанції, в силу положень ст. 392 ЦК України, власник має право в разі відсутності документів, які достатньо підтверджують його право власності на об»єкт нерухомого майна, визнати за собою таке право за рішенням суду.
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом Тернопільської області підставно задоволено поданий Тернопільським транспортним прокурором в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв»язку України в особі Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», до Тернопільської міської ради: визнано за Державою в особі Міністерства транспорту та зв»язку України, як органу управління майном, право власності на об»єкт нерухомого майна, закріплений на праві повного господарського відання за Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця”, а саме: одноповерхову будівлю загальною площею 125,5 кв.м., побудовану та введену в експлуатацію в 1912 році, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Богдана Хмельницького, 18.
Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2009 року у справі № 4/10-189 є законним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству, матеріалам і фактичним обставинам справи, і підстав для його скасування немає.
Судові витрати по розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 49, 105 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
1. Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2009 року у справі № 4/10-189 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.