79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.12.09 Справа № 9/103-50
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Агровіта», м. Луцьк за вих. № 40 від 12.08.2009 року
на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.07.2009 року
у справі № 9/103-50
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта», м. Луцьк
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
гр. Копитко С.А. та Ройко Ю.П.
про звернення стягнення на заставлене майно,
за участю представників:
від позивача: Левчук В.Т. (довіреність № 305 від 24.07.2009 року);
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явилися,
Ухвалою господарського суду Волинської області (суддя Соломка Л.І.) від 28.07.2009 року у справі № 9/103-50 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТзОВ «Агровіта»на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.07.2009 року про відкладення розгляду справи та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.
Відповідач -ТзОВ «Агровіта»із зазначеною ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і прийняти до розгляду апеляційну скаргу (за вих. № 39 від 27.07.2009 року) на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.07.2009 року, оскільки вважає винесену ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме ч. 4 ст. 62 та ч. 3 ст. 91 ГПК України. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що оскаржуваною ухвалою не лише відкладено розгляд справи, але й вирішено питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви в новій редакції, а тому, на думку скаржника, ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 4 ст. 62 ГПК України і висновок місцевого господарського суду про неможливість її оскарження є помилковим.
Позивач -ВАТ «Кредитпромбанк»у відзивах на апеляційну скаргу (від 23.11.2009 року та від 16.12.2009 року) зазначає, що чинним законодавством не передбачено право позивача викладати позов в новій редакції, на що покликається апелянт. Вважає, що зі змісту ухвали господарського суду Волинської області від 28.07.2009 року вбачається, що цією ухвалою вирішувалися питання про збільшення підстав позову, збільшення позовних вимог, залучення третіх осіб до участі у справі та про відкладення розгляду справи, а не питання про прийняття позову до розгляду чи відмову у його прийнятті. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у господарському процесі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути і громадяни без статусу суб'єктів підприємницької діяльності і залучення до участі у справі таких осіб не впливає на підвідомчість спору господарському суду. Посилається також на інформаційний лист Верховного Суду України від 10.09.2008 року № 3.2.-2008, яким передбачено право місцевого господарського суду у випадку подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, відмовити у прийнятті такої скарги з посиланням на ч. 1 та 4 ст. 106 ГПК України. На підставі наведеного вважає подані ТзОВ «Агровіта»апеляційні скарги за вих. № 39 від 27.07.2009 року та за вих. № 40 від 12.08.2009 року безпідставними і необґрунтованими, а тому просить у їх задоволенні відмовити.
У зв'язку з неявкою представників сторін та третіх осіб в судове засідання 25.11.2009 року розгляд справи було відкладено. Ухвалою голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2009 року строк вирішення апеляційної скарги було продовжено.
Відповідач та треті особи участь уповноважених представників в судове засідання повторно не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 року, про що свідчить відмітка на зворотній стороні цієї ухвали, тому колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 28.07.2009 року у справі № 9/103-50 слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.
Проаналізувавши матеріали справи, колегією встановлено, що ухвалою господарського суду Волинської області від 06.07.2009 року у справі № 9/103-50 розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та залучено до участі у справі директора ТзОВ «Агровіта» Копитка С.А. та учасника товариства Ройка Ю.П. на підставі ст. 30 ГПК України для дачі пояснень по суті спору. Водночас, у мотивувальній частині цієї ухвали задоволено клопотання позивача, викладене у доповненні до позовної заяви (вх. № суду 01-28/10191 від 06.07.2009 року) про збільшення розміру позовних вимог згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, однак відмовлено у прийнятті до розгляду доповнення до позовної заяви в частині звернення стягнення на заставлене майно згідно іпотечного договору від 16.07.2008 року для задоволення вимог банку по кредитних договорах та договорах про надання банківської гарантії, укладених між банком та фізичними особами -Копитком С.А. та Ройком Ю.П., а також відмовлено у задоволенні заяви позивача (вх. № суду 01-28/10190 від 06.07.2009 року) про залучення до участі у справі фізичних осіб Копитка С.А. та Ройка Ю.П. в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідач -ТзОВ «Агровіта», не погодившись з винесеною ухвалою, подав апеляційну скаргу (за вих. № 39 від 27.07.2009 року), в якій просив її скасувати повністю та припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Господарським судом Волинської області ухвалою від 28.07.2009 року у прийнятті цієї апеляційної скарги відмовлено з посиланням на ст. 106 ГПК України.
При перегляді вищезазначеної ухвали в апеляційному порядку колегія керувалась ч. 2 ст. 101 ГПК України, згідно якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегією встановлено, що п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено в якості однієї з основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про судоустрій України»учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Наведені конституційне положення та положення норми Закону ставлять у залежність реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження від положень процесуального закону, яким є Господарський процесуальний кодекс України. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України містить перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Окрім того, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено право сторін, зокрема, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Вищезазначені норми не містять виключного переліку ухвал, які можуть бути предметом апеляційного оскарження, однак обмежують такий перелік ухвалами, оскарження яких прямо передбачено ГПК України.
Чинним законодавством, зокрема ст. ст. 22, 27, 30 та 77 ГПК України, не передбачено можливості самостійного оскарження ухвали про відкладення розгляду справи, про залучення або відмову у залученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а також ухвал, в яких вирішувались питання щодо зміни підстав позову або збільшення розміру позовних вимог чи залучення до участі у справі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій для дачі пояснень.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 Господарського процесуального кодексу України (інформаційний лист Верховного Суду України від 10.09.2008 року № 3.2.-2008).
Враховуючи наведене, дії ТзОВ «Агровіта»щодо оскарження до Львівського апеляційного господарського суду ухвали господарського суду Волинської області від 06.07.2009 року про відкладення розгляду справи фактично спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання скаржником своїми процесуальними правами, якими відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України він зобов'язаний добросовісно користуватися.
Зважаючи на те, що положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають права сторін на оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 06.07.2009 року, колегія вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства і у прийнятті апеляційної скарги ТзОВ «Агровіта»за вих. № 39 від 27.07.2009 року судом першої інстанції відмовлено підставно.
Покликання скаржника в апеляційній скарзі (за вих. № 40 від 12.08.2009 року) на те, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви в новій редакції, а тому ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 4 ст. 62 ГПК України, не відповідають дійсним обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, позивач, подаючи до суду доповнення до позовної заяви, не подавав нову позовну заяву. Зміна редакції позовної заяви законодавством не передбачена, а у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити та зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 28.07.2009 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, та висновку місцевого господарського суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. У задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Агровіта», м. Луцьк за вих. № 40 від 12.08.2009 року відмовити.
2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 28.07.2009 року у справі № 9/103-50 залишити без змін.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.