вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"29" травня 2018 р. Справа№ 910/17352/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Михальської Ю.Б.
Куксова В.В.
без повідомлення учасників апеляційного провадження
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 (повний текст рішення складено 01.03.2018)
у справі № 910/17352/17 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3
2) Публічне акціонерне товариство "Київенерго"
про стягнення 52 551,31 грн., -
У жовтні 2017 Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 52 551,31 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у зв'язку із неправомірними діями третьої особи-1 під час керування транспортного засобу "Dey Lanos", державний номер НОМЕР_1, власником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", було завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Дана дорожньо-транспортної пригоди була визнана страховим випадком та позивачем здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважав, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування, у звязку із чим було подано позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 замінено первісного відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" та залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Київенерго".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 (повний текст рішення складено 01.03.2018) у справі №910/17352/17 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" 52 551,31 грн. суми страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору.
Рішення суду ґрунтується на тому, що, оскільки вина третьої особи-1 встановлена у судовому порядку (постановою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2016 у справі № 757/46158/16-П), тому, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля “Dey Lanos” державний номер НОМЕР_1, повинна відшкодовуватися власником, (в данному випадку володільцем на підставі договору оренди) вказаного автомобіля, тобто відповідачем.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги обставини, встановлені в постанові Печерського районного суду міста Києва №757/46158/16-п, оскільки вони спростовуються свідоцтвом про смерть третьої особи-1, який помер задовго до прийняття рішення про визнання його винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без порушень вказаних норм, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, вказує, що вина третьої особи-1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення; схемою дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення автомобілів із вказанням характеру та локації пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди; письмовими поясненнями третьої особи-1, в яких останній визнав свою вину.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 справу №910/17352/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Михальська Ю.Б., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення та відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17352/17 і призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва не підлягає зміні чи скасуванню.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортих засобів № 208.16.2303302 (далі - договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Land Rover", реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - застрахований автомобіль) (т. 1; а.с. 16-19).
13.09.2016 на вул. Кловський узвіз, 9/2 у м. Києві за участю автомобіля "Land Rover", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який належить ОСОБА_5 та за участю автомобіля "Dey Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, право користування на який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" на підставі договору оренди № 981/АТ-15, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Згідно з постанови Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2016 у справі № 757/46158/16-П дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля "Dey Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 вимог п.13.1 ПДР України, тобто скоїв правопорушення за ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 13.09.2016 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.
На підставі заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до рахунку № 1031408 від 15.09.2016 та № 1032238 від 21.10.2016 Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" здійснено розрахунок страхового відшкодування; складено страховий акт № 3.16.939-1 від 16.09.2016 та № 3.16.939-1 від 16.09.2016 транспортного засобу "Land Rover", реєстраційний номер НОМЕР_3 та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 102 551,31 грн. (т.1; а.с. 23-28).
Позивач на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок ТОВ "Віннер автомотів" 102 551,31 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № ЦО02669 від 16.09.2016 на суму 82 751,67 грн. та № ЦО02960 від 24.10.2016 на суму 19 799,64 грн. з призначенням платежу: стр.відшкодув.зг.дог. № 208.16.2303302 від 15.03.16. ОСОБА_5 без ПДВ (т.1; а.с. 29-30).
В свою чергу, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та Публічне акціонерне товариство "Київенерго" було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, поліс АІ 8834224, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль "Dey Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно з зазначеним полісом ліміт відповідальності за шкоду майну становить 50 000,00 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось з заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" щодо виплати страхового відшкодування у сумі 50 000,00 грн.
31.03.2017 платіжним дорученням № 013543 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" було виплачено позивачу страхове відшкодування у сумі 50 000,00 грн. в межах ліміту відповідальності (т.1; а.с. 52).
Водночас, 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" (орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів №981/АТ-15 ( т. 1; а.с. 75-86),
Пунктом 1.2 договіру оренди транспортних засобів сторони передбачили, що орендодавець приймає на себе зобов'язання передати орендарю у тимчасове оплатне користування, протягом строку дії цього договору, транспортні засоби, що разом із розрахунком вартості оренди ТЗ, зазначені у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору право користування автомобілем переходить від орендодавця до орендаря з моменту фактичного передання транспортного засобу (дати, вказаної в акті приймання-передавання).
Згідно з п. 8.14 договору орендар зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі в зв'язку з використанням ТЗ в період дії цього договору відповідно до ст. 804 Цивільного кодексу України.
Строк дії договору сторонами визначеного з дати його підписання (з 30.06.2015 до 31.12.2018) (п. 11.1 договору).
Судом першої інстанції встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Dey Lanos", державний номер НОМЕР_1, перебував на правах користування у Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" та знаходився під керуванням ОСОБА_3, який згідно з наказом № 21/1 від 01.09.2015, підписаного генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС", був прийнятий на посаду водія 1 класу з 1 вересня 2015 (т. 1; а.с. 148).
14.09.2017 Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" із вимогою відшкодувати 52 551,31 грн. різниці суми страхового відшкодування (т. 1; а.с. 55). Проте, вимога позивача залишена поза увагою.
При прийнятті оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що цивільно-правові відносини між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, виникли на підставі укладеного договору №208.16.2303302 від 15.03.2016 добровільного страхування наземних транспортних засобів.
У той же час, відносини між відповідачем та позивачем виникли на підставі чинного законодавства України.
Пунктом 1 ст. 354 Господарського кодексу України зазначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
Так, нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування наземного транспорту, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Нормами ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ст. ст. 1166, 1188 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Частиною першою статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку (постановою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2016 у справі № 757/46158/16-П), а тому, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "Dey Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, повинна відшкодовуватися власником (володільцем на підставі договору оренди) транспортного засобу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС", використовував транспортний засіб, орендарем якого є відповідач. Доказів протилежного, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі № 6-2969цс16 (758/10356/14-ц).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка не покривається полісом № АІ 8834224, становить 52 551,31 грн. та повинна бути сплачена відповідачем.
Посилання апелянта на недійсність постанови Печерського районного суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 757/46158/16-П у зв'язку із тим фактом, що на момент прийняття зазначеної постанови, особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності, вже була померлою, колегія суддів вважає безпідставною.
Так, постанова Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2016 у справі № 757/46158/16-П є чинною, оскільки набрала законної сили та не скасована.
Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Отже, факти, встановлені у постанові Печерського районного суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 757/46158/16-П, яка набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
Крім того, колегія суддів дослідила план схеми дорожньо-транспортної пригоди письмові пояснення третьої особи-1 з яких вбачається, що ОСОБА_3 визнав свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.09.2016 на вул. Кловський узвіз, 9/2 у м. Києві (т. 1; а.с. 220).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що посилання скаржника стосовно того, що судом не встановленно вину ОСОБА_3, спростовується матеріалами справи.
З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 52 551,31 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.
Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 52 551,31 грн. підлягають задоволенню повністю.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №910/17352/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №910/17352/17 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР-АВТОТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №910/17352/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №910/17352/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/17352/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 29.05.2018
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Ю.Б. Михальська
В.В. Куксов