Дата документу Справа № 320/5160/17
Єдиний унікальний №320/5160/17 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11сс/778/487/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
15 травня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017080140003201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12017080140003201, внесеного до ЄРДР 12 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 12178 гривень та металевий сейф чорного кольору.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором не доведено, що вилучені під час проведення обшуку грошові кошти та металевий сейф мають значення речового доказу, містять на собі ідентифікаційні ознаки щодо належності їх особі, яка здобувала їх злочинним шляхом.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищезазначену ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 05 квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 12178 гривень та металевий сейф чорного кольору.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що на вилучені при проведенні обшуку 05 квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , предмети, а саме: грошові кошти у сумі 12178 гривень, які є предметом кримінального правопорушення та металевий сейф, який використовується як засіб для зберігання коштів, отриманих злочинним шляхом, повинно бути накладено арешт для забезпечення збереження речових доказів. Крім того, прокурор вважає, що слідчим суддею не в повній мірі враховані обставини провадження, у своєму рішенні слідчий суддя не навів достатніх доводів та підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Згідно з ухвалою слідчого судді, прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням в рамках кримінального провадження № 12017080140003201, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України, про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 12 178 гривень та металевий сейф чорного кольору.
У клопотанні зазначив, що невстановлені особи, знаходячись у м.Мелітополь, за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , організували незаконні заклади грального бізнесу, у яких надається доступ до азартних ігор за допомогою комп'ютерної техніки за принципом гри на гральному автоматі. 18 вересня 2017 року за вказаним фактом СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області до ЄРДР внесені відомості за №12017080140004158 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України - "Зайняття гральним бізнесом".
В ході досудового розслідування встановлено, що у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , невстановленими особами організований незаконний заклад грального бізнесу, у якому надається доступ до азартних ігор за допомогою комп'ютерної техніки за принципом гри на гральному автоматі.
05 квітня 2018 року, на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2018 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено: грошові кошти у сумі 12178 гривень та металевий сейф чорного кольору, які не входили до переліку речей, на які було отримано дозвіл суду. Під час обшуку ключів від вказаного сейфу не знайдено, а власники відмовились його відімкнути. Таким чином, досудове слідство вважає, що є всі підстави вважати, що металевий сейф використовується як засіб для зберігання коштів, отриманих злочинним шляхом, у зв'язку з чим металевий сейф чорного кольору та грошові кошти у сумі 12178 гривень є предметом кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст. 173 КПК України, повинен був враховувати наступне: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На думку колегії суддів, слідчим суддею ці положення закону не враховані при розгляді клопотання.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення збереження речових доказів.
У вищевказаному клопотанні прокурора, відповідно до вимог ст.171 КПК України, зазначені: підстава і мета, відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, вид майна, що належить арештувати, до клопотання додані документи та інші матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як вбачається з матеріалів провадження, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що виявлене та вилучене майно, а саме: грошові кошти у сумі 12178 гривень та металевий сейф чорного кольору є предметом злочину та засобом для зберігання зазначених коштів, та має значення речового доказу з огляду на фабулу кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР.
Доводи прокурора про необхідність вищевказаного арешту, підтверджуються доказами, доданими до клопотання: показаннями свідка ОСОБА_8 , відомостями з рапорту оперуповноваженого поліції, відомостями з протоколу обшуку, тощо.
Незастосування вказаного заходу забезпечення провадження може призвести до приховування вищевказаного майна, що в свою чергу, перешкодить кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя не в повній мірі оцінив сукупність вказаних ризиків для кримінального провадження, прийшов до помилкового висновку про можливість повернення грошових коштів у сумі 12178 гривень та сейфу ОСОБА_9 .
З огляду на наведене колегія суддів не погоджується з думкою представника третьої особи ( ОСОБА_9 ) - адвоката ОСОБА_10 , що клопотання про накладення арешту ґрунтується лише на припущеннях, не містить доказів того, що грошові кошти набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, а отже, вказане майно не містить ознак речового доказу, оскільки досудове розслідування на цей час триває і всі обставини кримінального правопорушення ще не з'ясовані.
З огляду на викладене, доводи адвоката ОСОБА_10 щодо надання до суду ОСОБА_9 доказів про здійснення законної діяльності із розповсюдження миттєвих державних лотерей, зокрема «Лото Платинум» через електронну систему прийняття ставок, та наявності ліцензії на випуск та проведення лотерей, на думку колегії суддів, є передчасними і підлягають перевірці під час проведення досудового розслідування у встановленому законом порядку.
Та обставина, що наразі вказані грошові кошти прокурором повернуто ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, не є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги прокурора та не свідчить про правильність висновків слідчого судді.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що прокурором доведені передбачені законом підстави для накладення вищевказаного арешту, як і сама доцільність такого арешту.
Отже доводи апеляційної скарги прокурора, викладені в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді, є слушними.
Таким чином, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у накладенні вищевказаного арешту.
З врахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали - про задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12017080140003201, внесеного до ЄРДР 12 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 12178 гривень та металевий сейф чорного кольору, які належать ОСОБА_9 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12017080140003201, внесеного до ЄРДР 12 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, та накласти арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 12178 гривень та металевий сейф чорного кольору.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4