Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6324/17
Провадження № 1-кп/490/168/2018
«03» травня 2018 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
представників потерпілих ОСОБА_5
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим, має доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконує будівельні роботи, постійного місця проживання не має, раніше засуджувався:
- 07 листопада 2012 року - Ленінським районним судом міста Миколаєва - за частиною 1 статті 309 Кримінального Кодексу України - до 1 року позбавлення волі, судом на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України ухвалювалось про його звільнення від відбування покарання з випробуванням;
- 04 лютого 2013 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України - до 2 років позбавлення волі, а за сукупністю цього вироку та вироку Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 листопада 2012 року остаточно - до 2 років 1 місяця позбавлення волі;
- 29 квітня 2013 року - Ленінським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України - до 2 років 3 місяців позбавлення волі, а остаточно за сукупністю вироків та злочинів - до 2 років 6 місяців позбавлення волі; був звільнений 18 липня 2014 року на підставі Закону України "Про амністію"
а також:
- 08 червня 2017 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 1 статті 185; частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 2 років 6 місяців позбавлення волі; був звільненим від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України з випробуванням, з встановленням іспитового строку в один рік;
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_4 після вчинення низки злочинів проти власності у січні 2017 року знов вчинив аналогічні злочини за таких обставин
06 червня 2017 року приблизно о 19:30 години ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину № 170 ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованому у будинку 98 по проспекту Центральному у місті Миколаєві, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи умисел на протиправне безоплатне вилучення чужого майна, з метою подальшого безоплатного вилучення взяв з вітрини:
-ковбасу Глобинську с/Вв/с у кількості 2,08 кг. загальною вартістю 202 грн. 88 коп.;
-ковбасу Салямі Глобине Італійське с/к, в/с у кількості 0,67 кг. загальною вартістю 204 грн. 28 коп.;
Проте, зникнути з місця вчинення злочину та розпорядитись вилученим майном він не зміг, оскільки був затриманий працівниками магазину на місці скоєння правопорушення - при виході з магазину.
Окрім того, 06 грудня 2017 року приблизно о 14:47 години ОСОБА_4 , перебуваючи у розташованому у будинку 9-Д по проспекту Героїв України у місті Миколаєві приміщенні ТЦ "Метро" в торгівельному залі супермаркету ТОВ "Метро кеш енд кері Україна", діючи з корисливих мотивів, реалізуючи умисел на протиправне безоплатне вилучення чужого майна, з метою подальшого безоплатного вилучення взяв з вітрини:
-шампунь марки H&S зволожуючий догляд 400 мл.- за ціною 73,75 грн.
-шампунь марки H&S 400 мл.- за ціною 66,58 грн.
-шампунь марки H&S проти випадіння волосся 400 мл.- за ціною 73,75 грн.
-шампунь марки H&S спорт фреш 400 мл.- за ціною 73,75 грн.
-гель для гоління NIVEA ден щет 200- за ціною 64,92 грн.
які сховав до внутрішньої кишені своєї куртки.
Проте, зникнути з місця вчинення злочину та розпорядитись вилученим майном він не зміг, оскільки був затриманий працівниками магазину на місці скоєння правопорушення - при виході з магазину.
Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені
Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує, що:
-відповідно до статті 32 Кримінального Кодексу України, пункту 3 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" /надалі - Пленуму/ неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони передбачені тією самою частиною тієї самої статті Особливої частини Кримінального Кодексу України, утворюють повторність злочинів;
-відповідно до абзацу 2 пункту 7 Пленуму у разі, якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу України із зазначенням повторності
злочинів у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуючої ознаки відповідних злочинів;
-відповідно до абзацу 2 пункту 7 Пленуму якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 Кримінального Кодексу України повинні отримувати окрему кваліфікацію.
-відповідно до частини 1 статті 33 Кримінального Кодексу України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу. До того ж, відповідно до роз'яснень, що містяться у абзаці 2 пункту 8 Пленуму сукупність утворюють також злочини, передбачені однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу України, якщо вони мають різні стадії
Таке доводить, що кваліфікація усіх вчинених обвинуваченим злочинів, що передбачені однією частиною відповідної статті Кримінального Кодексу України та реалізація злочинного наміру під час вчинення яких досягла однієї й той же стадії, має здійснюватись за однією частиною відповідної статті із зазначенням кваліфікуючих ознак усіх злочинів, що утворюють сукупність, та такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.
Таке дозволяє кваліфікувати дії обвинуваченого за частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
І......Факти вчинення ОСОБА_4 злочинів, за які він засуджується цим вироком, підтверджуються таким.
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений підтвердив що він:
1)06 червня 2017 року намагався вкрасти з магазину "Сільпо" ковбасні вироби;
2)06 грудня 2017 року намагався вкрасти з магазину "Метро" 4 шампуні та гель для гоління.
Представники потерпілих під час судового розгляду кримінального провадження в свою чергу підтвердили вказані в обвинувальному акті обставини.
Вартість викраденого майна обвинуваченим та представниками потерпілих також не оспорюється.
Враховуючи наведені покази обвинуваченого та представників потерпілих, а також думку учасників судового розгляду про можливість такого, суд, керуючись приписами частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо обставин вчинення злочину ОСОБА_4 , оскільки ці обставини ніким не оспорюються.
За такого фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 злочинів суд вважає встановленими.
ІІ......Наявність в діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність вчинення злочинів, підтверджується таким.
Відповідно до примітки до статті 185 Кримінального Кодексу України та статті 32 цього ж Кодексу повторністю визнається неодночасне вчинення особою двох або більше злочинів, якщо судимість за попередні злочини не знята чи не погашена у встановленому законом порядку, а також - якщо не сплили строки давності притягнення до відповідальності за попередні злочини.
При цьому для повторності не має значення, чи було особу
засуджено за раніше вчинений злочин.
З огляду на таке суд відзначає наступне.
1. Для вирішення питання про наявність в діях цього обвинуваченого повторності вчинення злочину суду належить з'ясувати час вчинення злочину, за який він засуджується цим вироком.
В зв'язку з цим суд відзначає, що в цьому випадку ним було вчинено 2 епізоди закінченого замаху на вчинення крадіжки, що отримали єдину кваліфікацію - як злочин, передбачений частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України
При вчинений ним злочин поза розумним сумнівом був закінчений вже в момент вчинення першого з епізодів, що його утворюють.
За такого в цьому випадку злочин ОСОБА_4 слід вважати вчиненим 06 червня 2017 року.
2. З залученої до матеріалів кримінального провадження копії вироку Заводського районного суду міста Миколаєва від 08 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 13 та 19 січня 2017 року вчинив крадіжки, а 21 січня 2017 року - замах на вчинення крадіжки.
Таке доводить, що злочин за який ОСОБА_4 засуджується цим вироком, був вчинений ним після вчинення крадіжки, судимість за вчинення якої не була знятою або погашеною у встановленому законом порядку, отже - повторно.
Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною.
Мотиви зміни обвинувачення.
Органами досудового розслідування та державним обвинуваченням окремі передбачені однією частиною однієї статті Кримінального Кодексу України епізоди злочинної діяльності ОСОБА_4 , реалізація злочинного наміру під час яких досягла однієї стадії, кваліфіковані окремо (зокрема - в зв'язку з їх розслідуванням в межах різних проваджень).
Проте, таке суперечить наведеним вище вимогам статей 32, 33 Кримінального Кодексу України та роз'ясненням, що містяться у Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки".
За такого повторне посилання на вчинення ОСОБА_4 злочинів, передбачених однією частиною однієї статті Кримінального Кодексу України, реалізація злочинного наміру під час вчинення яких досягла однієї стадії, з пред'явленого йому обвинувачення слід виключити.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинувачених
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд враховує визнання ним своєї винуватості, сприяння ним у встановленні дійсних фактичних обставин справи під час досудового розслідування та судового розгляду, а також - його щире каяття у вчиненому злочині.
Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України визнає рецидив злочинів, адже окрім судимостей за злочини проти власності ОСОБА_4 має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Мотиви призначення покарання.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд, керуючись статтею 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, вимог статті 68 цього Кодексу, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, ступінь здійснення злочинного наміру, причини, з яких злочин не був доведений до кінця, відомості про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
1. Оцінюючи характер та ступінь тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_4 , суд враховує, що усі епізоди його злочинної діяльності навіть у своїй сукупності не могли потягнути за собою істотної шкоди або навіть істотних незручностей для власників майна.
Суд також відзначає, що розмір збитків, що міг бути заподіяним власнику у кожному випадку, межує з мінімально необхідним для утворення складу злочину, передбаченого статтею 185 Кримінального Кодексу України.
Суд також враховує, що один з епізодів злочинної діяльності був вчинений ним у період іспитового строку.
2. Вивченням відомостей про особу винного встановлено, що він на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні не перебуває, має родину та двох дітей.
Суд враховує також, що протягом значного проміжку часу з моменту звільнення з місць позбавлення волі нових злочинів ОСОБА_4 не вчиняв.
Суд також враховує, що він не має постійного місця проживання, враховуючи при цьому, що місця свого проживання він був позбавлений внаслідок дій інших осіб та смерті батька, тобто - внаслідок обставин, що не залежать від його волі.
З повідомлення Миколаївського обласного наркологічного диспансерна вбачається, що ОСОБА_4 перебуває в цій установі на диспансерному обліку з 2001 року з діагнозом "Синдром залежності від опіоїдів, каннабіноїдів. Зловживання алкоголем".
Разом з цим, суд враховує, що покарання за злочини, пов'язані з вживанням наркотичних засобів, ОСОБА_4 вже відбув, після звільнення з місць позбавлення волі злочинів у сфері обігу наркотичних засобів він не вчиняв.
З огляду на ці обставини, а також на те, що попереднє вчинення ОСОБА_4 злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вже враховане судом, як обставина, що обтяжує його покарання, факт перебування його на обліку у Миколаївському обласному наркологічному диспансері повторно судом не враховується під час оцінки його особи.
Оцінюючи обставини що характеризують особу обвинуваченого, у їх сукупності, суд вважає, що злочини, за які ОСОБА_4 засуджується цим вироком, значною мірою є обумовленими обставинами, що не залежать від волі обвинуваченого /шахрайськими діями інших осіб та смертю батька/ та не є проявом способу його життя.
3. Прокурор просить про обрання відносно цього обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі.
Але з таким повною мірою погодитись неможливо за такого.
Частина перша статті 8 Кримінально-процесуального Кодексу України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права означає те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд відзначає, що санкція частини 2 статті 185 Кримінального Кодексу України передбачає нарівні з позбавленням волі на певний строк декілька альтернативних видів покарання. При цьому позбавлення волі на певний строк є найсуворішим видом покарання.
Встановлені ж судом характер та ступінь тяжкості злочинів, за які обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності цим вироком же вочевидь не є домірним найсуворішому з передбачених законом виду покарання.
Оцінюючи обставини щодо характеру та ступеню тяжкості злочину, що був вчинений ОСОБА_4 , а також - відомості щодо його особи у їх сукупності, суд вважає, що за вчинення ним злочину, за який він засуджується цим вироком, йому слід призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.
Призначення остаточного покарання.
І......Як зазначалось вище, в цьому випадку першим вироком відносно ОСОБА_4 з числа тих, що підлягають виконанню, є вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 08 червня 2017 року.
Як доведено вище, цим вироком він засуджується за вчинення злочину 06 червня 2017 року.
Отже, цим вироком ОСОБА_4 засуджується за злочин, вчинений до винесення першого вироку.
ІІ......Відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за таких обставин ОСОБА_4 слід призначити покарання за сукупністю злочинів, за які він засуджується цим вироком та вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 08 червня 2017 року.
В зв'язку з таким та з огляду на роз'яснення, що містяться в абзаці 2 пункту 23 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" за такого застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, та вирок Заводського районного суду міста Миколаєва слід виконувати самостійно.
Визначення порядку обчислення строків покарання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.
При цьому відповідно до статті 72 Кримінального Кодексу України у строк відбуття покарання слід зарахувати період його попереднього ув'язнення (з 05 січня 2018 року) з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Вирішення питання про запобіжний захід.
Оскільки цим вироком ОСОБА_4 засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, до набрання вироком чинності запобіжний захід відносно нього слід залишити попереднім - тримання під варто.
Вирішення питання про долю речових доказів.
Речовий докази у справі - інформаційний носій DVD з відеозаписом з камер відео спостереження, встановлених в приміщенні магазину № 170 ТОВ "Сільпо-Фуд", як документ, що є речовим доказом - на підставі пункту 7 частини 9 статті 100 КПК України слід залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Інші речові докази у справі - предмети, злочинних посягань - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути власникам.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 /один/ рік.
На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 08 червня 2017 року виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання, призначеного за цим вироком, період його попереднього ув'язнення - з 03 січня 2018 року по день, що передує дню набрання чинності цим вироком, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні обмеження волі.
До набрання чинності цим вироком запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити попереднім - тримання під вартою.
Речовий доказ у справі - інформаційний носій DVD з відеозаписом з камер відео спостереження, встановлених в приміщенні магазину № 170 ТОВ "Сільпо-Фуд" - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Речові докази у справі -
-ковбасу Глобинську с/Вв/с у кількості 2,08 кг.;
-ковбасу Салямі Глобине Італійське с/к, в/с у кількості 0,67 кг.
повернути власнику - ТОВ "Сільпо-Фуд".
Речові докази у справі -
-шампунь марки H&S зволожуючий догляд 400 мл.
-шампунь марки H&S 400 мл.
-шампунь марки H&S проти випадіння волосся 400 мл.
-шампунь марки H&S спорт фреш 400 мл.
-гель для гоління NIVEA ден щет 200
повернути вла снику - ТОВ "Метро кеш енд кері Україна".
Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ = ОСОБА_10 =
03.05.2018