Справа № 802/2603/17-а
Головуючий у 1-й інстанції:
ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
22 травня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Загороднюка А.Г. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
На апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області надійшов відзив позивача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 22.051.2018 року за вх. № 6116/18.
У поданому відзиві позивач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва № 891 на нежитловий об'єкт нерухомого майна, яким виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради посвідчує, що нежитлові будівлі та споруди, які розташовані по вулиці Пушкінській, 104-а м. Могилів-Подільський дійсно належать ОСОБА_5 на праві приватної власності, а саме: нежитлові будівлі та споруди:
- цех металообробки літ. "А", літ. "А1", загальною площею - 857,9 кв.м, навіс літ. "А2" ґанок літ. "а";
- ательє-майстерня літ. "Л", загальною площею - 141,7 кв.м., ґанок літ. "л";
- огорожа 1-2 (а.с. 18).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - цех металообробки літ. "А", літ. "А1", загальною площею - 857,9 кв.м, навіс літ. "А2" ґанок літ. "а"; ательє-майстерня літ. "Л", загальною площею - 141,7 кв.м., ґанок літ. "л"; огорожа 1-2 згідно з ДК 018-2000 будівлі відносяться до класу "Будівлі промислові" (код 1251) (а.с. 19).
11 липня 2017 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про надання податкової консультації з питання практичного застосування норм податкового кодексу щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно та застосування норм п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (а.с. 13-13).
Листом № К/99-99-13-03-01/ІПК від 09 серпня 2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області надало податкову консультацію, зокрема, у якій зазначено, що згідно з ДК 018-2000 до класу "Будівлі промислові" (код 1251) належать криті будівлі промислового призначення визначені відповідними підкласами (коди 1251.1-1251.9), зокрема будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, легкої, харчової, медичної та мікробіологічної промисловості, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне. Водночас, зареєстроване відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об'єкта 1287841805104) нежитлові будівлі та споруди, віднесені ДК 018-2000 до підрозділу "Будівлі нежитлові" (код 12), без зазначення відповідного підкласу класу "Будівлі промислові" (код 1251). Відтак, з метою застосування норм п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 Податкового кодексу, до будівель промисловості відносять об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 відносяться до класу 1251 "Будівлі промислові" з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення таких об'єктів (а.с. 15-16).
18 грудня 2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення № 548-54 за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 13774 грн. 49 коп. та № 549-54 за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 12175 грн. 13 коп.
Не погоджуючись з таким рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пунктом 266.3 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Пунктом 266.5 ст.266 Податкового кодексу України, визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з пп.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).
Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, зазначив про те, що нежитлове приміщення, яке належать йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва № 891 від 05 листопада 2012 року складається з будівель промисловості, а тому не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з пп. 14.1.129.1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Суд звертає увагу на те, що норми чинного законодавства, зокрема, й Податкового кодексу України, не містять визначення поняття "будівлі промисловості".
Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (надалі - ДК 009:2010), встановлено, що економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Крім того, положення пп. "є" п. 266.2.2. ст. 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.
Отже, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що такі складові вказаних нежитлових приміщень та комплексу, що належать позивачу на підставі свідоцтва про право приватної власності № 891 від 05 листопада 2012 року мають ознаки будівель промисловості, а тому в силу положень пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Щодо пояснень представника відповідача, що зареєстроване ОСОБА_5 право власності на нежитлові будівлі та споруди, віднесені ДК 018-2000 до підрозділу "Будівлі нежитлові" (код 12), без зазначення відповідного підкласу класу "Будівлі промислові" (код 1251) не відповідають дійсності, оскільки, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - цех металообробки літ. "А", літ. "А1", загальною площею - 857,9 кв.м, навіс літ. "А2" ґанок літ. "а"; ательє-майстерня літ. "Л", загальною площею - 141,7 кв.м., ґанок літ. "л"; огорожа 1-2 згідно з ДК 018-2000 будівлі відносяться до класу "Будівлі промислові" (код 1251) (а.с. 19).
У відповідності до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.
У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїс Торіха проти Іспанії" (заява № 18390/91) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 травня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7