22 травня 2018 р. Справа № 815/2774/17
Категорія: 8.3.
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- ОСОБА_1
при секретарі - Черкасовій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Моноліт" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р, -
Приватне підприємство "Моноліт" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року адміністративний позов приватного підприємства “Моноліт” до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р.,- задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області подав апеляційну скаргу в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підприємством здійснюється погашення розстрочених платежів, однак сплачені підприємством суми не врахували суми нарахованої в автоматичному режимі суми пені по КОР, а так як платник сплачував лише розстрочену суму податкового боргу, що призвело до виникнення заборгованості, а тому контролюючим органом підприємству на підставі п.126.1 ст.126 ПК України нараховану суми штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.76.1 ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за звітний податковий період 2015, 2016 роки.
За наслідками перевірки складено акт № 5795/15-53/12-1/30445708 від 17.11.2016р., відповідно до висновків якого встановлено, що дані перевірки свідчать про несвоєчасність сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, зокрема, встановлено, що платником порушено терміни сплати визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України.
25.11.2016р. позивачем подано до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області заперечення на акт перевірки № 5795/15-53/12-1/30445708 від 17.11.2016р., в якому повідомлено контролюючий орган про те, що відповідно до рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р. ПП “Моноліт” розстрочено погашення податкового боргу та затверджено відповідний графік погашення розстрочених платежів, відтак висновки акта перевірки є необґрунтованими
За наслідками розгляду вищевказаних заперечень державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області затверджено висновок, згідно якого висновки акта перевірки залишено без змін.
За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області відповідно до акту перевірки №5795/15-53/12-01/30445708 від 17.11.2016р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., яким за порушення термінів сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України, на 864, 855, 854, 825, 818, 804, 793, 791, 759, 737, 731, 729, 717, 700, 699, 671, 645, 638, 619, 608, 594, 576, 545, 514, 469, 259 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 311468,65 грн., зобов'язано приватне підприємство “Моноліт” сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 62293,73 грн.
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до Головного управління ДФС в Одеській області скаргу на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р.
За результатами розгляду первинної скарги рішенням від 24.02.2017р. Головним управлінням ДФС в Одеській області скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р. в частині застосування штрафних санкцій з прибутку на податок на суму 290 грн., первинну скаргу директора ПП “МОНОЛІТ” в цій частині задоволено, в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення
Крім того, рішенням ДФС України від 27.04.2017р. (вих. № 9143/6/99-99-11-03-01-25) у задоволенні скарги позивача відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р. з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін.
Також, Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до акту №5795/15-53/12-01/30445708 від 17.11.2016 та рішення про результати розгляду первинної скарги №1293/10/15-32-10-01-07 від 24.02.2017р., прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14.04.2017р., яким за порушення термінів сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України, на 864, 855, 854, 825, 818, 804, 793, 791, 759, 737, 731, 729, 717, 700, 699, 671, 645, 638, 619, 608, 594, 576, 545, 514, 469 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 310018,65 грн. зобов'язано ПП “Моноліт” сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 62003,73 грн.
Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування контролюючим органом сум штрафних санкцій на підставі п.126.1 ст.126 ПК України є неправомірним, оскільки позивач щомісячно в установлені строки та своєчасно здійснює оплату узгодженого податкового зобов'язання за основним платежем та пені з урахуванням рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р., а відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення являються протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафу згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.11.2016 року №5795/15-53/12-01/30445708. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 57.1 ст. 57 ПК України: сплачені податкові зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств з порушенням граничного строку оплати.
За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача були прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., яким за порушення термінів сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України, на 864, 855, 854, 825, 818, 804, 793, 791, 759, 737, 731, 729, 717, 700, 699, 671, 645, 638, 619, 608, 594, 576, 545, 514, 469, 259 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 311468,65 грн., зобов'язано приватне підприємство “Моноліт” сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 62293,73 грн.
У подальшому за результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач зменшив суму раніше нарахованого грошового зобов'язання в частині штрафних санкцій, у зв'язку з чим прийняв нове податкове повідомлення-рішення, яким за порушення термінів сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України, на 864, 855, 854, 825, 818, 804, 793, 791, 759, 737, 731, 729, 717, 700, 699, 671, 645, 638, 619, 608, 594, 576, 545, 514, 469 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 310018,65 грн. зобов'язано ПП “Моноліт” сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 62003,73 грн.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 цієї статті у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Нарахування пені у відповідності до п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.
Відповідно до приписів п. 32.1 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Згідно п. 32.2 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (п. 32.3 ст. 32 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.
Як вбачається із матеріалів справи, наявність податкового боргу у приватного підприємства «Моноліт» з податку на прибуток є встановленим фактом, у тому числі і судовими рішенням, та визнається позивачем.
Як зазначалося вище, рішенням державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р. на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2015р. у справі №815/3681/15 приватному підприємству “Моноліт” надано розстрочення платежу у розмірі 734034,52 грн., починаючи з 20.11.2015р. до 30.11.2018р. та визначено терміни і суму сплати розстроченого податкового боргу.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1).
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (87.2).
Частиною 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Аналізуючи положення ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).
Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.
Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.
При цьому у даній справі колегія суддів зауважує, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача, а отже втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій та пені на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для позивача, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин що склались.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття судового рішення, яким визначено згідно процесуального закону порядок виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, а отже доводи контролюючого органу наведені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а нарахування штрафних санкцій у розмірі 62 003 грн. 73 коп. є правомірним.
Посилання позивача на довідку про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 16.11.2016р., в якій зазначено про відсутність станом на 11.11.2016р. у ПП “Моноліт” заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), колегія суддів вважає помилковими, оскільки вона не спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 57.1 ст. 57 ПК України, зокрема щодо сплати податкового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств з порушенням граничного строку оплати.
Твердження позивача, що камеральну перевірку проведено неправомірно, оскільки на законодавчому рівні встановлено імперативну заборону на проведення перевірок суб'єктів господарювання органами Державної фіскальної служби України у 2015 та 2016 роках, колегія суддів вважає помилковими, оскільки запроваджені Законом №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Разом з тим, об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., яким зобов'язано ПП “Моноліт” сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 62293,73 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.60.1.3 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, у тому числі якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу(п.60.4 ст.60 ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 08.12.2016р. Товариству визначено суму штрафу у розмірі 62 293, 73 грн. Однак у подальшому за результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач зменшив суму раніше нарахованого грошового зобов'язання в частині штрафних санкцій, у зв'язку з чим прийняв нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про визначення суми штрафу у розмірі 62003, 73 коп.
Таким чином, враховуючи зміст пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р. вважається відкликаним.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства “Моноліт” до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р. відмовити у повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 25 травня 2018 року .
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова