22 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/11267/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я, ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тисменицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про вчинення дій,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - ОСОБА_3,
час ухвалення рішення: 11:43:38 год.,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
ОСОБА_2 03.10.2017 р. звернувся в суд з позовом до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про стягнення невиплаченої пенсії, призначеної по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 червня 2015 року.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 червня 2015 року.
Постанова мотивована тим, що оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, прийнято не було, то відповідно із вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, суд вважає, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, по інвалідності, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно зі статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
В зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу з травня 2015 року управлінням Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01 квітня 2015 р. нарахування та виплата пенсії призупинена. Позивач працює з 2000 р. по даний час на посаді судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У жовтні 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 р. Відповідач 03.10.2017 р. відмовив позивачу у проведенні виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.06.2015 р. з посиланням на те, що у вказаний період позивач працював на посаді судді, тому відповідно до Законів України № 213-У111 від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та № 911-У11 від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» законних підстав для проведення виплати пенсії немає.
Колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_2
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Строки звернення до адміністративного суду передбачені, зокрема статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати питання про те, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом, а якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Строк звернення до адміністративного суду не являється процесуальним строком. Суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів може вирішувати питання щодо наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що для вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду слід виходити із суті позовних вимог, характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу учасників процесу, наявності (відсутності) об'єктивних обставин та суб'єктивної поведінки сторін, які вплинули на строк подачі особою до суду відповідного адміністративного позову.
Із матеріалів справи та змісту адміністративного позову видно, що позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати і виплачувати йому пенсію у зв'язку з інвалідністю на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 червня 2015 року. До адміністративного суду із відповідним позовом позивач звернувся 03.10.2017 року (згідно реєстраційного штампу суду на позові).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була і могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З цього приводу слід врахувати, що виплата пенсії позивачу припинена з травня 2015 року. Позивач не міг не знати про факт невиплати йому пенсії.
В матеріалах справи немає і позивачем не надано доказів про існування для нього в період з травня 2015 року об'єктивних перешкод для оскарження (за наявності такого суб'єктивного бажання) до суду відповідних дій органу Пенсійного фонду щодо невиплати йому пенсії.
В такій ситуації суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивачем не наведено і судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із відповідною позовною вимогою.
З врахуванням наведених вище норм чинного законодавства щодо строку звернення до адміністративного суду та фактичних обставин справи щодо часу звернення позивача до адміністративного суду із даним позовом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії за період з 1 червня 2015 року по 02.04.2017 року включно, тобто за період, який виходить за межі шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
Щодо розгляду позовних вимог про зобов'язання вчинити дії за період з 03.04.2017 року по 03.10.2017 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
На підставі вищенаведеної норми позивачу, як інваліду ІІІ групи було призначено пенсію по інвалідності. Факт наявності права на таку пенсію відповідачем не оспорюється, проте виплата даної пенсії була призупинена.
6 грудня 2016 року було прийнято Закон України № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 1 січня 2017 року редакція статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була чинна зі змінами внесеними Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якої тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Виходячи з вищенаведеного у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року діяв тимчасовий порядок обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам. Зважаючи на той факт, що позивач є інвалідом ІІІ групи, відмова відповідача у виплаті пенсії по інвалідності за даний період є правомірною.
Аналогічну позицію висловлює Верховний суд у своїй постанові від 08 травня 2018 року у справі №484/1870/17.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для здійснення виплати позивачу призначеної йому пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з вищенаведеного, суд, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року у справі № 352/1671/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тисменицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про вчинення дій - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено 25.05.2018 р.