Справа № 826/3642/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
24 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Ісаєнко Ю.А., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу,
У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_3 зазначав, що 27 вересня 2016 р. він звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. та Каплуна Ю.В., як державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно. Наказом Міністерства юстиції України № 1480/7 від 07.11.2017 р. у задоволенні скарги відмовлено.
Стверджуючи, що така відмова суперечить положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1480/7 від 07.11.2017 р.;
- зобов'язати відповідача прийняти до розгляду по суті його скаргу щодо скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: 03039, АДРЕСА_1 в тій самій редакції та з тими ж додатками, які були ним подані 27.09.2016 р.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Відповідач звертає увагу на те, що подані позивачем документи не були засвідчені в установленому порядку, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні скарги.
Стверджуючи, що сама комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є незаконною, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення яким відмовити в позові.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору позики від 24.06.2015 р. та договору про внесення змін до нього від 20.08.2015 р. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 на строк до 24:00 год. 24.09.2015 р. грошові кошти в сумі 1 068 577 грн. 50 коп., що становить еквівалент 50 000 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за названим договором позики 24.06.2015 р. укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук І.І. за реєстраційним № 826.
Згідно цьому договору позивач передав в заставу ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_2.
Відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2
27 вересня 2016 р. позивач звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації із скаргою у якій просив скасувати рішення приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. та Каплуна Ю.В., а також анулювати останньому доступ до Державного реєстру речових прав.
До скарги ОСОБА_3 додав: копію договору про внесення змін до договору позики; копію витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей; копію нотаріально посвідченої заяви від 22.09.2016 р.; копію заяви від 20.09.2016 р.; копію заяви від 22.09.2016 р.; копію довіреності від 12.08.2015 р.
12 жовтня 2016 р. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок про відмову у задоволенні скарги позивача.
Цей висновок обґрунтовано тим, що скарга не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав.
На підставі названого висновку Міністерством юстиції України видано наказ № 1480/7 від 07.11.2016 р., яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. № 1952-IV (надалі за текстом - «Закон № 1952-IV»).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
В силу положень ст. 10 Закону № 1952-IV нотаріус є державним реєстратором.
Частиною 1 статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 2 названої статті Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Згідно пункту 5 частини 5 статті 37 Закону № 1952-IV, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав).
Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті.
У період виникнення спірних правовідносин пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 р., передбачалось, що у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
Таким чином, виходячи з буквального тлумачення пункту 5 частини 5 статті 37 Закону № 1952-IV копії документів, що подаються разом зі скаргою на дії державного реєстратора, мають бути засвідченим в порядку, що установлений певним нормативним актом.
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, жодним нормативним актом не передбачено порядок засвідчення копій документів фізичною особою.
Посилання відповідача на ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів» обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки пунктом 1.1 цього стандарту встановлено, що він поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.
За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання ОСОБА_2 на те, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є незаконною, суд апеляційної інстанції не приймає як доказ, оскільки це питання виходять за межі заявлених вимог.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 25 травня 2018 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя Ю.А.Ісаєнко