03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3410/2018
23 травня 2018 року м. Київ
Справа № 760/6947/16
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Семенюк Т.А., за участю секретаря судового засідання - Станішевської Б.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 6 лютого 2018 року, ухваленого у складі судді Кізюн Л.І. в приміщенні Солом'янського районного суду м.Києва,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Державна міграційна служба України про визначення способів участі у вихованні дітей, зобов'язання не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,-
У квітні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про визнання дій неправомірними, відібрання дітей, у якому просив визнати дії відповідача щодо зміни місця проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, неправомірними, відібрати дітей у відповідача та повернути їх за попереднім місцем проживання, де проживає позивач.
У серпні 2016 року подав до суду заяву про зміну позовних вимог (т. 1 а.с.а.с. 70-72), просив визнати дії відповідача щодо зміни місця проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, - неправомірними, визначити йому спосіб участі у вихованні дітей шляхом встановлення побачень з дітьми у відсутність ОСОБА_3 за місцем, визначеним ним на його власний розсуд, з правом виїзду за межі України:
- побачень для святкування кожного непарного календарного Нового Року та Різдва Христового, починаючи зі святкування Нового 2017 року, а також побачень у період зимових канікул у навчальних закладах у період з 12.00 години ЗО грудня кожного парного календарного року по 14.00 годину дня, що передує закінченню таких канікул, з правом їздити на відпочинок у межах та за межі України; побачень для святкування дня народження їх двоюрідного брата, племінника ОСОБА_2 - ОСОБА_7, кожного календарного року у період з 12.00 години ІНФОРМАЦІЯ_6 до 12.00 години ІНФОРМАЦІЯ_7 побачень для святкування дня народження їх бабусі, матері ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та їх двоюрідного брата, племінника ОСОБА_2 - ОСОБА_9, кожного календарного року у період з 12.00 години ІНФОРМАЦІЯ_8; побачень для святкування дня народження їх дядька, рідного брата ОСОБА_2 - ОСОБА_10, кожного календарного року у період з 12.00 години ІНФОРМАЦІЯ_9; побачень для святкування дня народження їх тітки, невістки ОСОБА_2 - ОСОБА_11, кожного календарного року у період з 12.00 години ІНФОРМАЦІЯ_10; побачень у період весняних канікул протягом першої половини таких канікул у період з 15.00 години останнього дня занять по 14.00 годину дня, що відповідає половині таких канікул, з правом їздити на відпочинок у межах та за межі України; побачень для святкування дня народження ОСОБА_5 кожного непарного календарного року у період з 15.00 години ІНФОРМАЦІЯ_11; побачень для святкування дня народження їх тітки, рідної сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_12, кожного календарного року у період з 11.00 години ІНФОРМАЦІЯ_12; побачень у період літніх канікул з правом їздити на відпочинок у межах та за межі України у період: з 15.00 години ІНФОРМАЦІЯ_13,з 15.00 години ІНФОРМАЦІЯ_14,з 15.00 години ІНФОРМАЦІЯ_15 побачень для святкування дня народження їх двоюрідної сестри, племінниці ОСОБА_2 - ОСОБА_13, кожного календарного року у період з 11.00 години ІНФОРМАЦІЯ_16; побачень для святкування дня народження їх дідуся, батька ОСОБА_2 - ОСОБА_14, та святкування Дня Незалежності України кожного календарного року у період з 11.00 години ІНФОРМАЦІЯ_17; побачень для святкування дня народження ОСОБА_4 кожного парного календарного року у період з 15.00 години ІНФОРМАЦІЯ_18; побачень для святкування дня народження їх дядька, рідного брата ОСОБА_2 - ОСОБА_15 кожного календарного року у період з 12.00 години ІНФОРМАЦІЯ_19 побачень для святкування дня народження ОСОБА_2 кожного календарного року у період з 15.00 години ІНФОРМАЦІЯ_20; побачень у період осінніх канікул протягом першої половини таких канікул у період з 15.00 години останнього дня занять по 14.00 годину дня, що відповідає половині таких канікул, з правом їздити на відпочинок у межах та за межі України; побачень в інші періоди кожного календарного року, не охоплені вказаними вище періодами побачень, кожного непарного тижня кожного календарного року у період з 17.00 години п'ятниці до 12.00 години неділі.
Крім того, ОСОБА_2 просив зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми у вказані ним способи та періоди.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим , що він та відповідачка ОСОБА_3 мають двох дітей - дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
22 грудня 2015 року відповідачка ОСОБА_3 без погодження з ним забрала дітей та переїхала з м. Житомира до своїх батьків і з того часу обмежила його у праві спілкування з дітьми, порушила звичний режим спілкування дітей з позивачем та родичами.
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, просила визначити місце проживання дітей з нею та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини від всіх видів його доходів (заробітку) до досягнення дітьми повноліття.
Обгрунтовуючи свої вимоги, відповідач зазначала, що у зв'язку з призначенням ОСОБА_2 суддею Черняхівського районного суду Житомирської області, ОСОБА_2 і вона з дітьми з січня 2014 року сім'єю проживали у м.Житомирі.
24 вересня 2015 року ОСОБА_2 подав до суду позов про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим вона з дітьми у грудні 2015 року повернулися до м. Києва, де проживають за адресою: АДРЕСА_8.Позивач знав, що вони повертаються до Києва та передавав їм речі, забуті у квартирі у м. Житомир.
Відповідач зазначала, що вона опікується дітьми, цікавиться їх успіхами, потребами, та посилаючись на положення ст.ст. 154, 155, 161 СК України, Принцип 6 Декларації про права дитини, ст. З Конвенції ООН про права дитини, просила визначити місце проживання дітей з матір'ю.
Вимогу про стягнення аліментів обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 нерегулярно приймає участь в утриманні дітей, розмір платежів визначає на власний розсуд без врахування потреб дітей і стану здоров'я сина ОСОБА_16, який перебуває на диспансерному обліку як часто хворіюча дитина.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 29 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання дій ОСОБА_3 щодо зміни місця проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, неправомірними, визначення йому участі у вихованні дітей шляхом встановлення побачень у викладеному ним варіанті та зобов'язання відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми у вказані ним способи та періоди в частині що стосується права виїзду дітей за межі України було залишено без розгляду.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволені частково.
Визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_3.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, але на кожну дитину не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму дитини відповідно віку, щомісячно , починаючи з 11 липня 2016 року, до досягнення дітьми повноліття.
Встановлено порядок участі ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом побачень кожної п'ятниці з 17:00 години до 19:00 години та кожної суботи з 11:00 години до 19:00 години в присутності матері ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дітьми відповідно встановленому судом порядку його участі у спілкуванні з дітьми.
В решті позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині встановлення порядку участі ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми та визначення місця проживання малолітніх дітей, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_3 та встановлення порядку участі ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми., доповнити абз.3 резолютивної частини рішення першої інстанції словами: «за адресою: АДРЕСА_1» та викласти абзац 5 резолютивної частини в наступній редакції: «Встановити порядок участі ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом побачень кожної п'ятниці з 17:00 години до 19:00 години та кожної суботи з 11:00 години до 19:00 години в присутності матері ОСОБА_3 за наступною адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дітьми відповідно до встановленому судом порядку його участі у спілкуванні з дітьми», а також виключити з мотивувальної частини рішення першої інстанції посилання на принцип 6 Декларації прав дитини, яка була затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року.
Позивач посилається на те, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №235/139/16-ц. В апеляційній скарзі зазначив, що для цієї справи місце проживання матері ОСОБА_3 має визначальне значення для того, щоб батько ОСОБА_2 мав уявлення, де проживають його діти, чи створені відповідні умови для них та де він може побачитись з ними. За умови, що відповідач у подальшому може у будь-який час змінити фактичне місце проживання, а судом першої інстанції не було визначено конкретну адресу проживання дітей разом із матір'ю, позивач ризикує бути позбавленим можливості здійснювати свої батьківські права. Крім того, судом першої інстанції при вирішення позовних вимог позивача не було обумовлено місце зустрічей батька з дітьми, що суперечить положенням ч.2 ст.159 СК України.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення аліментів, про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми, та в частині відмови у задоволенні вимог за первісним і зустрічним позовом не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що норма статті 161 СК України не закріплює жодної прив'язки при визначенні місця проживання до адреси за якою проживають діти, місце проживання визначається одним із батьків.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судове засідання представники третіх осіб - Служби у справах дітей Житомирської міської ради, Державної міграційної служби України не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( т.2 а.с.112,113). Від Державної міграційної служби України надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність її представника, а Служба у справах дітей Житомирської міської ради причини своєї неявки суду не повідомила. Вислухавши думку учасників справи, колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ст.372 ЦПК України.
Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_18 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3, її представник адвокат ОСОБА_19, а також представник відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 є батьком, а відповідачка ОСОБА_3 - матір'ю малолітніх дітей - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 18 березня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно з даними довідок КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Солом'янського району м.Києва від 17 травня 2016 року та 25 серпня 2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, хворіє та перебуває на диспансерному обліку, дитині рекомендовано домашній догляд. На прийом до лікаря-педіатра звертається мати з дітьми, вона ж виконує призначення лікаря. Батько за інформацією про стан їх здоров'я до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Солом'янського району м.Києва не звертався.
З даних характеристики, виданої директором школи та класним керівником спеціалізованої школи № 173 м.Києва, ОСОБА_4 має хороший і розумовий розвиток, високий рівень навчальних досягнень з усіх предметів. Мати постійно відвідує школу, приділяє доньці багато уваги, цікавиться її шкільним життям та навчанням. Відвідує батьківські збори, спілкується з учителями, допомагає розвивати дитині творчі здібності. Дитина відвідує шкільні гуртки, індивідуальні заняття з англійської мови. Усі фінансові витрати на організацію навчання дитини у школі оплачує мама. За час навчання ОСОБА_4 батько до школи не з'являвся, успіхами дитини не цікавився.
ОСОБА_5 відвідував ДНЗ № 398 м.Києві з вересня 2016 року, а також гуртки з англійської мови та підготовки до школи (додаткові освітні послуги), які оплачувала мати ОСОБА_3
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються у Недільній шкоді «Ангелок», що діє при Свято-Феодосіївському ставропігіальному чоловічому монастирі, що підтверджується довідкою від 4 вересня 2016 року.
Місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_9, а проживає відповідачка разом з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_3 в рівних частках.
Відповідно до даних актів обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 9 червня 2016 року ( АДРЕСА_4) та ОСОБА_3 з дітьми від 13 жовтня 2016 року, за місцем проживання батьків створено належні умови для проживання дітей. При спілкуванні з дітьми за місцем проживання (АДРЕСА_5) встановлено, що вони дуже емоційно прив'язані до матері, бажають проживати з нею. ОСОБА_16 негативно відреагував при згадці про батька, ОСОБА_4 була не проти спілкування з батьком на вихідні у м.Києві.
Згідно з даними висновку психологічного обстеження Міського центру дитини № 57 від 14 липня 2016 року, враховуючи результати діагностики та високий рівень емоційної прихильності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до матері, дистанційне ставлення до батька, рекомендовано, зокрема, при вирішенні питання подальших зустрічей дітей з одним із батьків важливо, в першу чергу, брати до уваги їхні потреби та інтереси, враховуючи вікові особливості. Для повноцінного психічного розвитку сина та доньки важливо встановити стабільний графік зустрічей з завчасно обумовленим місцем та часом зустрічі. Вони мають відбуватися в спокійній та безпечній атмосфері та за згодою дітей.
Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації 2 листопада 2016 року дійшов висновку про доцільність визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_3 та встановити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дітей: кожної п'ятниці з 17.00 години до 19.00 години та кожної суботи з 11.00 години до 19.00 години, рекомендовано суду обумовити зустрічі у присутності матері до налагодження психоемоційного зв'язку дітей з батьком.
У судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 пояснила, що вона бажає проживати разом з мамою, з батьком спілкуватися вона взагалі не має бажання.
Крім того, судом установлено, що ОСОБА_2 за час роботи суддею Черняхівського районного суду Житомирської області, з посади судді звільнений у серпні 2016 року у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням, а також за місцем проживання (АДРЕСА_6) характеризується позитивно.
За місцем фактичного проживання ( АДРЕСА_7) ОСОБА_3 також характеризується позитивно.
Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю та встановлюючи порядок участі батька у спілкуванні з малолітніми дітьми, суд першої інстанції взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до матері та їх небажання спілкуватися з батьком, визначені психологами обставини та вік дітей.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених та доведених обставинах і відповідають вимогам матеріального права.
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 161 СК якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Установивши, що фактично малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з матір'ю, діти мають емоційну прихильність до матері, яка безпосередньо і постійно приймає участь у вихованні дітей та їх розвитку, займається доглядом за ними, за місцем проживання матері створені всі необхідні умови для проживання дітей, та не встановивши виняткових обставин у розумінні положень ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю, суд першої інстанції, врахувавши думку малолітньої ОСОБА_4 та відсутність заперечень з боку батька дітей - позивача у справі ОСОБА_2, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з матір'ю.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно не вказав у резолютивній частині рішення конкретну адресу місця проживання матері і дітей, що у даній справі має визначальне значення для того, аби батько мав уявлення де проживають діти, чи створені відповідні умови для них та де він може побачитися з ними, не можуть бути прийняті в якості підстав для зміни ухваленого рішення, оскільки за правилами ст.161 СК України суд при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини має визначитися саме з ким із батьків буде проживати дитина, а не за якою адресою.
Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-15цс17, яка, на його думку, безпідставно не була врахована судом першої інстанції при ухваленні рішення, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Як убачається з обставин справи № 6-15цс17, на яку посилається позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, вирішення питання щодо визначення конкретної адреси місця проживання дитини було пов'язано з вимогами про виїзд дитини на постійне проживання до іншої країни, що могло стати перешкодою для участі батька у вихованні дитини. Правового висновку у цій справі Верховним Судом України не висловлено.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріальне-правове регулювання спірних відносин.
Отже, не дивлячись на те, що спори у справі № 6-15цс17 та у цій справі стосуються визначення місця проживання малолітніх дітей, разом з тим, враховуючи конкретні обставини кожної із справ, у суду відсутні підстави для врахування при розгляді цієї справи постанови Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року.
Крім того, в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що вона з дітьми на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_10 а квартира по АДРЕСА_11 де зареєстроване місце проживання її та дітей, знаходиться у спорі, після вирішення якого, у разі задоволення її вимог про вселення , вона має намір повернутися до цієї квартири.
Беручи до уваги пояснення відповідачки ОСОБА_3, а також відсутність доказів з боку позивача щодо можливих перешкод у спілкуванні з дітьми в майбутньому через не зазначення в рішенні суду конкретної адреси, відсутні підстави вважати, що визначення місця проживання дітей з матір'ю без зазначення певної адреси проживання може призвести до маніпуляцій щодо проживання малолітніх дітей, унаслідок чого батько дітей - ОСОБА_2 буде позбавлений можливості приймати участь у вихованні дітей.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції при вирішенні позовної вимоги про встановлення порядку участі батька у спілкуванні з дітьми не було дотримано вимог матеріального права, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В остаточній редакції позовної заяви ОСОБА_2 просив визначити йому спосіб участі у вихованні малолітніх дітей шляхом встановлення побачень, зокрема, за місцем, визначеним на його власний розсуд.
Отже, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, та вимог заявлених ОСОБА_2, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зазначення в резолютивній частині рішення місцем зустрічей батька з дітьми - АДРЕСА_5.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що застосування судом першої інстанції Декларації прав дитини є дискримінаційним за ознакою статі не заслуговують на увагу, оскільки висновки суду першої інстанції жодним чином не ґрунтуються на ознаці статі.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Солом'янського районного суду м.Києва ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст..375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 6 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 25 травня 2018 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
Т.А. Семенюк