25 травня 2018 року м.Чернігів Справа № 825/1883/18
Чернігівським окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування позову зазначив, що 20.12.2017 наказом Міністерства оборони України № 939 його звільнено у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Цим же наказом визначено здійснити виплату одноразової допомоги по звільненню за 29 календарних років. Відповідачем виплачена позивачу вихідна допомога без урахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» з урахуванням виплаченої суми.
Ухвалою суду від 27.04.2018 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження (письмове провадження).
Відповідно до даної ухвали учасникам справи роз'яснено про їх право на подання до суду письмових заяв по суті, зокрема відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 162 КАС України.
11.05.2018 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення, тому не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділу підготовки управління ракетних військ і артилерії управління оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, де отримував грошове забезпечення.
Наказом Міністра оборони України № 939 від 20.12.2017 ОСОБА_1 звільнений у запас за станом здоров'я.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №30 від 03.02.2018 позивач виключений зі списків особового складу частини, та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області. Цим же наказом визначено здійснити виплату одноразової грошової допомоги по звільненню за 29 календарних років. Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплачена позивачу вихідна допомога без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», (в подальшому - Постанова №889).
30.03.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити виплату грошової допомоги з врахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
12.04.2018 листом №502/2/9/354 позивачу відмовлено з огляду на те, що відповідно до п. 38.6 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», щомісячна грошова винагорода не враховується до вихідної допомоги.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-12).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-12, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другої статті 9 Закону №2011-12, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Із положень частини другої статті 15 Закону №2011-12 слідує, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станок здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260), військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Аналогічну норму, щодо того, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, містить постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
В свою чергу Постановою №889 військовослужбовцям Збройних Сил України введено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди.
Згідно підпункту 1 пункту 1 Постанови №889, установлено щомісячну грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Так, згідно із підпунктом 2 пункту 1 Постанови №889, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі-Інструкція).
Згідно пункту 2 вказаної Інструкції, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць:
до 100 відсотків місячного грошового забезпечення:
військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України;
військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України згідно з додатком 1 до цієї Інструкції;
- військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України за Переліком військових частин і підрозділів високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України згідно з додатком 2 до цієї Інструкції;
- військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
За пунктом 5 Інструкції така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Більш того, у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова №1294) зазначено: установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, виплата винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Дана правова позиція узгоджується з правовим висновком, викладеному в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17 (адміністративне провадження №К/9901/2181/17).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у діях відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 889, відсутні ознаки протиправності, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889 та Інструкцією, виданою на виконання вказаної постанови, - це тимчасова, нефіксована і нещомісячна виплата, тому вона не може включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позову, оцінивши докази, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України враховуючи відсутність судових витрат позивача їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (вул. Шевченка,57, м. Чернігів, 14030) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 25.05.2018.
Суддя І.І. Соломко