Справа № 822/1397/18
іменем України
18 травня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною, визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерство оборони України в якому просить:
визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ПКМ України від 25 грудня 2013 року №975, наказу МО України від 14 серпня 2014 року №530;
визнати протиправним та скасувати п.183 протоколу від 17 листопада 2017 року №118 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІІ групи інвалідності, передбаченому Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ПКМ України від 25 грудня 2013 року №975.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час огляду МСЕК від 26 березня 2015 року, йому встановлено 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, та була виплачена допомога в сумі 12 789,00 грн. 21 червня 2017 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини в зв'язку із чим позивач вчинив дії щодо отримання одноразової грошової допомоги.
Рішенням комісії МОУ, оформленого протоколом від 17 листопада 2017 № 118 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки ІІІ група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки вважає, що з 21 червня 2017 він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 262 КАС України.
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зазначає, що аналогічні норми містить Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Позивачу група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності. Допомога у зв'язку з встановленням 15% втрати працездатності виплачена, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.
14 травня 2018 року до суду надійшла заява представника відповідача про залучення до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Хмельницький обласний військовий комісаріат.
Враховуючи те, що з поданої представником відповідача заяви, суд не встановив, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси Хмельницького обласного військового комісаріату, тому суд вважає, що у задоволенні заяви представника відповідача про залучення третьої особи слід відмовити.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, належні та допустимі докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22 січня 2016 року №222 та Довідки про обставини отримання травми від 11 грудня 2014 року №73, ОСОБА_1 під час проходження військової служби 31 серпня 2014 року отримав мінно-вибухову травму, пов'язану з захистом Батьківщини.
26 березня 2015 року під час первинного огляду МСЕК позивачу було встановлено 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК АГ №0004374 від 26 березня 2015 року), у зв'язку з чим, позивачу виплачена допомога в сумі 12789,00 грн.
Відповідно до довідки МСЕК АВ №0942478 від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини.
Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в п. 183 протоколу №118 від 17 листопада 2017 року, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв'язку з встановленням 15% втрати працездатності виплачена в сумі 12789,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2011 - ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Тобто, Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 7 отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 цього Закону (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Матеріали справи свідчать, що позивачу за наслідками первинного огляду від 26 березня 2015 року встановлено 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим, виплачена допомога в сумі 12789,00 грн.
Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку часткової втрати працездатності, передбаченим ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме: з 21 червня 2017 року за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини.
Отже, позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Таким чином, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням 15% втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки зміна підстав для призначення позивачу одноразової допомоги відбулась після спливу дворічного строку, визначеного п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи зазначене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) про визнання відмови протиправною, визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.
Головуючий суддя П.І. Салюк